Привіт, коти!Вже підходимо до кінця казки😉Арнус уже достатньо наївся за цей час утіхами та багатством. Бачачи всі неподобства, які з його милості коїлися тепер по всій країні, Диявол реготав, а Господь Бог гнівався. І ось настав день розплати.На той час Арнус був одружений з багатою жінкою, у нього народилися діти — три сини й три дочки. І раптом усі вони один за одним померли. Лише Йонан була поруч із ним: вона керувала цілим штатом слуг і служниць. А сам Арнус тільки й встигав, що займатися своїм гарячим напоєм: продавав, рахував бочки й позначав їх номерами. Відтоді як померли його дружина й діти, ніщо у цьому світі вже не могло його потішити. Його огняна вода була гірша за меч, гірша за чуму.Крои Арнус бачив людину, що плентається дорогою на підгинаючихся ногах, він із радістю думав:— Ось від людини лишилася тільки тінь! Ось вона, моя робота!Але одне при цьому непокоїло Арнуса. «Рано чи пізно, — думав він, — треба буде передати моє мистецтво комусь, інакше секрет огняної води загубиться».