Коти!Шоста частина казки вже тут❤️Із великими труднощами вони затягли діжку до підвалу. Арнус, хоч йому й було важко тягнути її разом із Йонан, не хотів, щоб хтось сторонній прийшов їм допомагати.— Ніхто, — казав він, — ніколи не захоче скуштувати мій сидр, якщо дізнається, який у нього жахливий запах.Арнус переніс до підвалу своє ліжко й щовечора засинав під буркотіння бродячого сидру. У міру того, як сидр настоювався, змінювались і його колір, і запахОднієї ночі Арнус та Йонан вирішили скуштувати напій.Йонан понюхала напій — і її аж пересмикнуло. Арнус засміявся з неї й сказав, що запах дуже навіть хороший.— Піднеси свічку, — наказав він, — я подивлюся, якого кольору сидр!Але щойно Йонан піднесла свічку до склянки, напій зайнявся, і синювате полум’я осяяло підвал. Йонан злякалася й втекла Арнус спробував загасити вогонь, але раптом завмер. Посеред синього полум’я з’явилася людська голова — того самого постояльця: ті ж червоні очі, чорна борода, той самий зловісний усміх у куточках губ.