Про Великдень та моє нове ставлення до ньогоДля мене багато рокі це було просто свято — спочатку привід зібратись із друзями, випити.Пізніше- зустріч з родиною, пасочки, шашлики… Але тільки зараз, пройшовши певний духовний шлях, я нарешті бачу в ньому те, що там завжди булоЯ вивчаю буддизм — не як релігію, а як філософію, як практику розкриття свідомості. І що більше я заглиблююсь, то ясніше бачу: і вчення Будди, і вчення Ісуса — це не про поклоніння зовнішньому Богу, не про сліпе виконання обрядів. Це про пізнання істини, яка вже є всередині нас.Раніше я сприймала християнство як щось догматичне. Те що не має на меті звільнити людину, а навпаки поневолити. Але тепер я розумію — проблема не у вченні, а в його спотворенні. Бо Ісус був великим духовним учителем, як і Будда. І їхні слова про любов, про свободу, про внутрішню силу, не про страх перед карою, а про знайомство з розумом з середини, з його справжньою природою.Сьогодні наука каже, що ми задіюємо тільки 20% можливостей розуму.А Ісус помер за те, що намагався людству це донести.Будда казав теж самеАле загалом мало що змінилося.Людству не дуже потрібно виходити з тієї коробочки:)Раніше воно фізично вбивало тих, хто намагався зробити духовну революцію, хрестом чи костром…Сьогодні воно (людство) вбиває це інформаційною пропагандою Те, що більша частина людства обирає думати, що це все «навʼязана непотрібна та обмежуючи релігія» - не їх вибір.Вони не робили цей вибір свідомо.Так казали батькиТак казали подружкиТак казали авторитети з вулиціТак казав телевізорІ все це мʼяко оброблювало їх розум, навіть не даючи вибору, можливості самому відповісти собі на це питанняСистема робить з людей овочів, стадо нещасних овечок і пропагандою, що всі ці духовні штучки - магічне мислення, безвідповідальність та сліпа релігія - один із способів маніпуляції та придушення у людей свободи волі та внутрішнього голосу.З самого дитинства у нас вбивали волю та особисту думка, вчили сумніватися у ній.Тому повірте, те, що сьогодні вам не цікаво/страшнт/ви обезцінюєте духовні шляхи - не ваш вибір.Ви навіть не помітили, як у вас це вбили не даючи змогу цьому інтересу та потребі розкритися…Царство Боже — це не щось зовнішнє. Це стан усвідомленості.І ще одне важливе усвідомлення: ми не маємо права судити інших за те, як вони бачать духовність. Можливо, вони переживають ті самі сенси, що й ми, просто інакше це називають. Можливо, хтось цілує ікону не тому, що його так навчили, а тому що щиро відчуває любов. Ми не знаємо.Що б не казали епохи, влада чи традиції, завжди є початкове зерно правди. Десь глибоко у кожного є потенціал самому у цьому розібратися і побачити, що світ насправді інший, не такий, як нам казали.Соціум і його думки - голосні, агресивні, навʼязливі, не правомірні, не демократичні.Істина— тиха, вона ні до кого не стукається не навʼязується.Вона сидить собі під деревом у глибині вашої свідомості, медитує і чекає, коли ви самі на неї набредете у шляхах своїх страждань І голосно вона звучить лише для тих, хто готовий чути, навчатися, брати відповідальність…