З Днем Незалежності, банда 🤠 Ця релізна п'ятниця вийшла однією з найяскравіших, якшо не найяскравішою за весь рік. Насамперед, з повноформатниками повернулися справжні діди жанру, про яких ми зараз і поговоримо.DEFTONES — private musicМій перфекціонізм вкотре страждає від бажання музикантів все називати з малих літер. Добре, шо не довелося чекати альбом півроку після синглів, бо я б згорів від очікувань. Не поціновувач банди, але ці сингли — перші роботи, які так довго затрималися у моєму плейлисті після "Koi No Yokan". Почув тейк Берези про те, шо їхня музика складна для сприйняття, майже без хуків, з ламаною структурою і відсутністю "попси", але з єбєйшою атмосферою — і це те, як би я описав цей альбом. В ньому є класні бойовики, дуже тягові автентичні гітарки, шугейз, інтерлюдії, грамотні ембієнтні містки і вокал Морено, який досі лишається одним з кращих у жанрі. Знайшлося місце навіть баладам по типу "I think about you all time", які дуже добре вирізняються з-поміж основного ряду. Це справжній метал-альбом, який задумано слухати від початку і до кінця. Але мені все ж таки ця "трушність" запису виявилася не до вподоби.CHEVELLE — Bright as BlasphemyА тут ситуація виявилися цікавішою. Чи то через більш прямолінійний і доступний стиль, чи через те, шо колега нагадав мені, які піздаті Tool — я цей альбом ганяю вибірково на репіті ще з попередньої п'ятниці. Мимохіть так і закрадається думка, шо мікрофон взяв у руки Мейнард і видає свої циркові партії. Плотний альтернативний метал з нотками прогу і присмаком ностальгії. Вважаю, шо "Hallucinations" мала б бути закривачкою на альбомі — одна з кращих балад за останній час, які я чув.PENDULUM — InertiaЗабудьте про ностальгію у Щавеля — тут діди драм&бейсу видали перший за 7(!) років альбом, сингли з якого випускали ще з 2021. Ви подивіться на запрошених гостей: AWOLNATION, Bullet For My Valentine, Scarlxrd, Wargasm — і це далеко не кінець. Слухається бадьоро, але місцями дуже дивно: ніби гурт намагався мацати нове підґрунтя, але вийшла якась копірка Майка Шиноди чи Bad Omens. І ще, здається, соліст видає найсильніші та скаженіші партії за всю дискографію гурту.THREE DAYS GRACE — AlienationПісля 11-річної відсутності та плавання у Saint Asonia — Адам Гонтьє знову біля штурвалу. Але Мет Волст нікуди не дівся, тож тепер у банди 2 соліста. Мені це виглядає дещо смішно і недоречно, але симбіоз, на диво, працює. Дуже віє вайбами легендарного "One-X". Шкода, шо це не рятує альбом від одноманітності та нудних гітарних партій, які часом взагалі здаються віддаленим фоновим інструментом.Як вам і шо цікавого здибали ви? Реагуємо, коментуємо, ділимось ✉️