Поруч завжди має бути кіт. Принаймні такої думки дотримувався Террі Пратчетт. Він навіть написав невеличкий гумористичний посібник «Справжнісінький кіт», який має стати в пригоді котовласникам та людям, які живуть поруч із котовласниками. Коти — справжні й не зовсім, мандрівні, мультяшні, фабричні й ті, що належать архізлодіям, — оточують нас. Їх так багато, і люди настільки звичні до них, що нечасто замислюються про те, чим кіт є насправді, яка природа його звичок і які його перспективи як виду в майбутньому. Пратчетт уважно добирає класичні ситуації з життів власників та власниць котів і розкручує їх до повноцінних мікросюжетів, насичуючи гумором, посиланнями на популярну культуру та власними дещо абсурдними теоріями. У концентрованості оповіді про на перший погляд незначні побутові ситуації і є фішка збірки.Більше про спільність між котами й елем, іншу оптику на експеримент Шредінґера та Пратчеттову практику розлогого думання читайте в рецензії Лізи Козловець на сайті медіа «Сенсор».