Тато хотів хлопчика, а народилася дівчинка. Проблема, з якою зіштовхуються дівчата і яка заганяє їхню аніму, жіночу частину, в темницю психіки. Діти не можуть усвідомити, що щось не так з татом, хочеш нащадка – то де ж твій трон?! тому сприймають його відстороненість та холодність, як наслідок несправностей/недоліків у собі. Тато свідомо, або несвідомо дає зрозуміти причину свого незадоволення і дівчинка намагається адаптуватись: коротка стрижка, пацанський одяг, конкуренція з однокласниками тощо. В дорослому віці вага цієї травми змушує товаришувати тільки з чоловіками (жінки здаються виключно підступними), не приймати свою сексуальність (сором за груди, губи тощо), знаходити холодних, відсторонених партнерів, які дадуть змогу прожити неприємні, але знайомі емоції (ретравматизація). Універсальна ознака – безрезультатні спроби заслужити любов.Психосоматичні прояви неприйняття своєї жіночої частини: піджаті вперед плечі (маскування грудей), акне (сором та відраза), цистити, кісти, порушення циклу тощо. Це цікавий випадок для терапії і звільнення полягає в усвідомленні, що любов не потрібно заслуговувати; робота з тілом і дискомфортні кроки для прийняття своєї жіночності; деконструкція непрацюючих переконань. Ну і на завершення скажу, що люди, які незадоволені статтю своєї дитини це прям лютий крінж.