Зазвичай дизайнер працює з вже готовим набором даних. Найчастіше це закінчується формальним упорядкуванням, інтерпретацією змісту або стилізацією.

Один із моїх улюблених способів вийти за межі таких швидких рішень — уморозгледіти світ, у якому цей проєкт міг би існувати. Які в нього особливості? Які там діють закони? Замість того щоб шукати форму, я шукаю налаштування, які самі неминуче приведуть мене до неї.

І хоча дизайнери зіну A24 до Backrooms не придумували сам світ, а працювали з уже розгалуженим лором, видання виглядає як фізичний артефакт звідти. Метод дизайну я б умовно стис до питання: що стається з книжкою 19 ст., коли вона сама опиняється всередині Backrooms? Орнамент повторюється, мутує в бітмап і розповзається сторінкою. Ініціали розпадаються, зображення деградують. Глітч перестає бути стилізацією і стає частиною фізики видання.

Коротше: перед тим як відкривати пінтерест в пошуках того, як має виглядати наступний проєкт, спробуйте спочатку сформулювати п'ять законів світу, в якому він існує.