Сказання Деї ✍🏻

Вчора почала читати Єдину вцілілу (оцініть оригінальну обкладинку, хоча мені подобається і наша), бо подруга сказала що мені треба, а хто я така щоб її не слухати?🤭Проковтнула трохи більше ста сторінок, і як зазвичай прийшла ділитися своїми враженнями з вами:🏠 авторський стиль просто неймовірно легкий та захопливий. взагалі в мене було в планах прочитати її за день, але вчора не склалось, тому це моя основна ціль на сьогодні.🖼тут в нас історія в історії, а я обожнюю це в будь-якому жанрі та прояві!🏠атмосфера ідеально підходить під осінній час, бо в нас тут занедбаний маєток на верхівці скелі, секрети минулого і теперішнього та холод який пробирає до кісток...🖼мені надзвичайно подобається концепт – доглядальниця і розбита паралічем жінка, яка єдина вижила коли її сім'ю жорстоко вбили. вона міська легенда, якою лякають дітей, бо хоч доказів і немає, всі думають що це її рук справа.🏠і хоч я читала подібну історію, коли нам розповідають про таємниці минулого (Сім чоловіків Евелін Г'юґо) ця сприймається зовсім інакше. подрузі вона ще й схожа на Тринадцяту казку, і я тепер ще більше хочу прочитати цю "класику".🖼навіть не знаю чи намагатися мені відгадати вбивцю, бо щось мені підказує що в будь-якому випадку я буду дуже і дуже здивована..Якщо читали, діліться враженнями, але обережно, без спойлерів👀#відгуки_та_читання

Я таки почала сьогодні читати Обитель...і за дві години проковтнула сто сторінок. Темп звісно жахливий, але я напевно третину цього часу провела, розглядаючи карту, щоб зрозуміти де зараз герої. Обожнюю цю справу насправді, тому не думайте що я жаліюсь😁А тепер про враження, як зазвичай:🐉Окрім місцезнаходження героїв, я ще намагаюсь розібратися хто є хто, і доповнення в кінці дуже допомогають! Перевіряю свою витримку, щоб не прочитати останні рядки книжки..🗡Світ тут дуже добре пропрацьований, цікавий, екзотичний та яскравий. Авторський стиль просто прекрасний, ці описи крадуть моє сердечко. 🐉Те як авторка подає історію чимось нагадує мені Мартіна та Сандерсона (саме З-імли-народженні). Перше може бути викликане тим що я зараз перечитую Битву королів, каюсь. Але я таку оповідь люблю, тому не жаліюсь, а навпаки – захоплююсь.🗡Персонажі до біса різноманітні і за кожним цікаво спостерігати. Я вже будую теорії, з того що я чула про цю історію (анотацію я не читала!) і поки вони всі дуже непевні. Але так же цікавіше, правда?🐉Дракони! Тут авторка мене здивувала – по перше згадала про них на першій же сторінці! По друге – використала не класичних, "лицарських" драконів, а східних. Хоча здається, перші теж тут є, а окрім них віверни і ще купа істот, частина з яких, здається, авторська.🗡Загалом враження поки дуже позитивні, буду читати її по трохи, щоб дочитати як раз під клуб і мати запал на обговорення. Сподіваюсь всі ті скарги що текст нудний, повільний, ні про що і наповнений водою, не виявиться правдою, бо поки я в захваті!Ділитися з вами враженнями кожні сто сторінок, чи це буде занадто, мандрівники?👀#відгуки_та_читання

Прочитала сто сторінок Пісні Ахілла і що я можу сказати з цього приводу....🏛я насправді не думала що мені сподобається. Ні, звісно, у цієї книги були всі шанси, але легкий сумнів що мені не зайде був присутній. Не знаю чому, не питайте, бо по всім параметрам це прямо моя книга. Коротше – читаю і кайфую, вже уявляючи як буду страждати.🗽її я читаю на порядок повільніше, ніж інші книги. По-перше, хочеться вчитуватися в кожен рядок, не бажаючи щось пропустити. Буває я двічі перечитую фрази, абзаци. Тут дуже багато описів і я в захваті від того яку картинку вони створюють. По-друге можливо через тип оповіді на початку, але читається важкувато. Подивимось чи зміниться це далі.🏛і так періодично ловлю себе на думці що хочу перечитати міфи, а тепер впевнилась в тому що точно треба. А ще так і кортить після Ахілла, взяти Цирцею, цієї ж авторки...а от варто чи ні, це ви мені вже скажіть.🗽останні тижні я на повторі слухаю мюзикл EPIC і читати цю книгу зараз, відчувається як подвоєння всіх цих почуттів. Абсолютно раджу, незважаючи на те що там співається зовсім про інших героїв. Вайб, абсолютний.На 98% впевнена що дочитаю її завтра і як наслідок не буду сидіти на клубі, закриваючи вуха..хоча чим все закінчиться і так зрозуміло, хе..#відгуки_та_читання

Вирішила не робити багато дописів, а написати один загальний, та ще й одразу підбіркою фото показати вайб сьогоднішнього дня🤩🤩🌟зрозуміла що зустрічі на клубах і подіях це звісно добре, але посидіти отак хорошою книголюбською компанією на природі, граючи в книжковий еліас, або кросворди це просто>>>🌟загорілась ідеєю купити собі гарну шпильку для волосся, але не знайшла взагалі нічого такого, і це дуже дивує, бо з такою різноманітністю прикрас, я була впевнена що знайду щось на свій смак🌟дуже випадково опинилась біля ароматичних свічок і ці аромати...пообіцяла повернутися, якщо не фізично, то в діректі інстаграму. вони до речі є на фото🌟в тредс фотографії з першого дня здибанки назбирали вже 4к переглядів...викладала я їх просто тому що «ще нічого не постила сьогодні»🌟і хоч після трьох робочих, провести два вихідних по суті теж на "роботі" не дуже хотілось, я не шкодую що погодилась на цю авантюру. звісно добре було б мати попереду не робочі дні, але що маємо то маємоСподіваюсь вам було цікаво це читати, так само як і мені проживати💋

В п'ятницю я дочитала Аркан вовків, але так як в мене тоді був щотижневий вихідний від блогу, тільки зараз несу вам свій відгук🌝🐺мене не одразу, але покорила атмосфера. Це на 100% те саме українське фентезі, яке уявляєш говорячи це словосполучення. Тут і альтернативна Україна і характерники і мавки з лісовиками та відьмами. А ще дуже різнобарвний, багатошаровий та продуманий світоустрій, починаючи від міст, історії і магії та закінчуючи побутом, мовою і їжею.🐺я не вперше читаю книгу де головний герой хлопець, і це завжди цікавий експіріанс. А тут в нас ціла компанія і до кожного в мене абсолютно різні емоції. Але те як автор показав їх зміни на шляху, прямо дуже мені сподобалось і відчуваю що ці персонажі не один раз розіб'ють мені серце. А жіночі персонажі просто крадуть в мене сердечко, особливо одна конкретна, іхіх🐺чесно, я намагаюсь вгадати деякі сюжетні повороти і в принципі частина з них виправдалася, але здивувати автор абсолютно точно вміє. Пам'ятаю як сиділа з відкритим ротом, коли одна лінія склалась і я просто була в такому моторошному шоці, що не могла перегорнути сторінку.🐺я десь натрапила на порівняння що Літопис сірого ордену це українська Гра престолів і хоч я прочитала лише першу частину, якась частка мене не може перестати кричати "так!", бо щось таки в цьому є. Ну і самі розумієте, після такого я не могла не захотіти з нею познайомитися.Однозначно раджу, якщо ви давно шукали щось подібне, або хочете прочитати щось на рівні перекладної літератури, але від наших авторів. Це варте вашого часу, сліз та любові👀#відгуки_та_читання

Земля Молодих 🕒Катерина Шильпп➡️раджу одразу підписатися на інстаграм, щоб не загубити⬅️Ця книга стала моєю римською імперією. Чи очікувала я, що так станеться? Зовсім ні, бо повсякчас, як читала про неї у Каті на сторінці, ловила себе на думці що це не зовсім моя історія. Виявилась, що ще й як моя❤️‍🩹Поєднання міфології, магічного реалізму, темряви, складних людських відносин та рішень, горору та таємниць – повністю мене підкорило, буквально з перших рядків. А ще – одна лінія кохання, що потрапила у саме сердечко, бо там було зібране все-все, як я люблю. Тепер хочу окрему історію про них🥹 Я була налякана, злилася, матюкала персонажів, бажала їхньої смерті, вболівала за них, плакала і вірила. Абсолютно у кожного, в їх історії, вчинки та слова. Іноді мені здавалось що вони дійсно існують☠️Атмосфера, яку створила авторка відчувалась такою живою, що я періодично стукала в особисті і питала кому вона продала за це душу. Мені не хотілось відриватися від тексту, а одразу після прочитання – відкрити файл спочатку і перечитати📖Я дуже чекаю на видання цієї історії, бо вона абсолютно варта того щоб бути на поличках і вкрасти серця людей. Це так свіжо, яскраво, цікаво, захопливо, сенсово та глибоко, що я досі думаю про текст, переживаю цю історію знову і знову🐦А тепер трошки цитат, які мене знищили:😎Вона бачила у них віддзеркалення монстра. Невинна бачила в них — себе.😎Він дивився на неї, як на людину, душу якої оберігатиме до скону.😎Змертвіле серце, що позабуло шум крові, каменем тиснуло між ребер.😎Темрява кохалась із болем по закутках.😎Не Кат, бо я ніколи не збирався стати ним для тебе.#відгуки_та_читання

Хроніки демоноловців🍪Анастасія Нікуліна➡️прочитано за 1 годину та 52 хвилини⬅️Сюжет:🗝🗝🗝🗝🗝Світ сповнений магії та небезпечних створінь. Сила яку можна отримати, або здобути. Королівство, гільдії, бали, демоноловці, захисники, магістри, знать, почвари, таємниці та зради.Стиль:✏️✏️✏️✏️✏️Дуже легкий, насичений та наповнений емоціями та деталями. Тут вистачає і діалогів і описів, вони гармонійно поєднуються та створюють яскраву картинку та повне занурення в текст.Персонажі:💘💘💘💘Мені було трошки замало другорядних, бо головні повністю перетягнули всю увагу на себе. Не те щоб я жалілась, якщо чесно. Але в історію, проблематику та мотивацію кожного персонажа я повірила.Фентезі:✨✨✨✨Дуже класне вплетення магії в побутові речі, я зацінила бо в себе в історії теж використовувала дещо схоже. А ще тут цікаві сили, закляття, ну і звісно магічні тварюки і загалом світоустрій.Романтика:🔥🔥🔥🔥🔥Через те що наші герої вже були знайомі, і об'єм цієї оповіді більший за дві попередні я встигла повністю насолодитися гарячою взаємодією цих двох. Просто повірте мені, це було дуже добре.#відгуки_та_читання

В березні я відповіла на історію Катерини Ільчук, коли вона питала про блогерів з Вінниці, а вже в квітні вона написала мені з пропозицією співпраці. Книгарня на той момент працювала пару тижнів, а я мала менше 500 підписників що в інсті що в телеграмі. Це якщо комусь цікаво😅І напевно саме той факт що я була нікому не відомою людиною, дуже здивував мене. Останнє на що я очікувала що мені запропонують таку можливість.Я звісно одразу ж запитала тут чи ходили б ви на мої книжкові клуби, бо чогось думала що це нікому не цікаво. Можливо ви пам'ятаєте цей допис. Але бажаючі були, навіть не з Вінниці, а друзі підтримали, коли я розказала про цей шанс. І я погодилась.Пам'ятаю як нервувала та боялась зробити щось не так. Як було хвилююче обрати першу книгу, і страх що ніхто не прийде, і сумніви кому взагалі може бути цікаво слухати мене.Але люди реєструвались, і я вже почала думати як зробити все щонайменше ідеально. Хотілось щоб ці зустрічі запам'ятовувались✨Тоді я і придумала те чого мені самій хотілось би на обговоренні – перелік персонажів, щоб не згадувати на ходу, а одразу глянути та сказати. Це досі залишається традиційною складовою, як і смаколики🤭Чи хвилювалась я перед першою зустріччю? Ще й як. Моя тривожна натура все ставила під сумнів, але мені дуже допомогла підтримка книгарок, для яких це теж було вперше. Вони допомагали, заспокоювали і розділили цей момент зі мною, хоча на той час ми тільки-тільки познайомились. Це зараз я ходжу до них як до себе на роботу і обожнюю всім серцем, як колег, друзів та книголюбок🥰Я не одразу зрозуміла що мені подобається вести клуби, чесно. Але те що я хочу спробувати ще, знала точно. Я цінувала і ціную те що роблю і досі до кожного обговорення підхожу з трепетом та надією що це комусь потрібно. І судячи з нових знайомств, друзів, наших обговорень поза межами клубу, в мене все таки вийшло. І це тішить моє серце з кожним днем🥹За цей рік ми встигли обговорити 15 книг і кожну з них ви можете побачити в відео. Не думала що їх так багато, поки не зібрала всіх разом. А ще в команді Вівату з'явилась чудова інвент-менеджерка Юля, яка тепер керує клубами по всіх книгарнях і робота з нею нагадує теплі обійми.В принципі кожна людина з Вівату, з якою мені довелось працювати за цей рік, виявилась дуже щирою, творчою та яскравою. Я радію що стала частиною цього, бо рік тому і мріяти про таке не могла. І я вдячна собі що наважилась і продовжую займатися тим, що приносить мені такі емоції❤️‍🩹А тепер час для питань! Якщо вони у вас звісно є, бо я хоч і намагалась все втиснути, точно щось та й забула🙈#клубні_посиденьки

Почну завтра, з нового місяця.Завтра понеділок, тоді і почну.Ввечері після роботи починаю.Так я кажу собі вже котрий тиждень (боюсь навіть рахувати) і не пишу.Рукопис стоїть на місці, я ненавиджу себе за те що не працюю, зневірююсь, потім мене щось надихає, я думаю що сяду писати, але або відкриваю файл і не пишу, або взагалі цього не роблю. І знову чернетка не пишеться, а колесо крутиться.Треба намагатися писати хоча б по парі слів, я знаю. Не гризти себе що не виходить, так. Не плакати подумки кожен раз коли люди питають що там з книгою, бо з'являється відчуття немов я всіх підводжу, а це ж не так. підводжу я тільки себе.Я знаю що маю написати і як. Хочу закінчити розділ, так нестерпно що болить. Повернутися на початок і покращити текст. Нарешті опублікувати тут ці ознайомчі два розділи. В мене все розписано, все чудово виходить, все розкладено по поличках. Подумки.А що гірше – мені знайома ця ситуація. Ці відчуття. Так було з трилогією, декілька років тому. Це щось по типу творчої кризи і я знаю що мені треба робити і не робити, в першу чергу. Але тоді це швидко минуло, бо я не мала такого досвіду та стільки страхів. Я просто працювала, писала як дихала і робила усе що мені в першу чергу хотілось.Зараз все інакше і це досвід який просто треба пережити. Буде потім що розказати на презентаціях, якщо вони взагалі колись будуть.І одразу зекономлю вам час – я пишу це не для того щоб отримати підтримку чи поради. Я пишу це для себе, бо надто часто стала забороняти собі бути щирою, навіть в поганому. Немов якщо я визнаю проблему, вона стане ще страшнішою, але ж визнання це перший крок до вирішення, чи не так?Я хочу щоб цей текст міг допомогти комусь відчути що він не сам. І що все мине. От побачите. Обіцяю, і в першу чергу собі❤️‍🩹✍🏻#порожня_чорнильниця

Вчора Юта першою здогадалась що за книги я показала вам, а сьогодні я прийшла ділитися враженнями👀Грозовий фронт я дочитала пару днів назад і не можу сказати що з того часу багато думала про цю книгу. Вона просто була хороша. Схожа на Учень чаклуна в поєднанні з якимось детективним серіалом. За двісті п'ятдесят сторінок нам закинули багато гачечків на наступні частини, але я б не сказала що дуже встигла прив'язатися до персонажів, хоча специфічність головного героя мені сподобалась. Це міське фентезі і що що, а в атмосферу автор вміє. Як пригоду на декілька днів я її радила б, а ось чи буду читати продовження не знаю, хіба що ті з вас хто читав в оригіналі переконають мене😉Річка золотих кісток прочитана рівно на сто сторінок і взяла я її не тільки через те що заглядалась на оформлення, а і тому що Ліля і Ганка дуже по різному відгукувались за цю історію і мені було цікаво скласти свою власну думку. І в принципі мені подобається. Тут цікавий світ і незвичний ретелінг на Сплячу красуню, в поєднанні з перевертнями-вовками, судженами і квірною лінією. Мені дуже подобаються описи, а персонажі вже викликають емоції. В більшості випадків це закочені очі, але сподіваюсь що драма попереду викличе і інші🤭#відгуки_та_читання