Сьогодні ми вшановуємо пам’ять одного з 12-ти найближчих учнів Ісуса Христа, апостола Фоми, якого несправедливо називають в народі «невіруючим». Попри загальновідомий вислів, святий апостол Фома вірив у Господа, і він повірив Господу Ісусу Христу ще тоді, коли, будучи простим рибалкою, вперше почув проповідь Спасителя, все полишив і послідував за Ним. Ім’я Фома – давньоєврейського походження, яке буквально означало «подвоєння», тому його ще називали Дідим (грец. Δίδυμος), Близнюк. В Євангелії про нього сказано зовсім небагато, але з Передання відомо, що з проповіддю Воскресіння Христового він дійшов якнайдалі від інших апостолів, до самої Індії. Чи під силу це людині невіруючій? Святий апостол та євангелист Іоан Богослов особливо виділяє апостола Фому в двох епізодах: згадуючи про смерть Лазаря та про події після Воскресіння Христового. Коли Господь дізнався про смерть Лазаря і зібрався йти в Юдею, Він сказав учням: «Лазар помер; і радію за вас, що Я не був там, щоб ви увірували; але ходімо до нього. Тоді Фома, званий ще Близнюком, сказав ученикам: ходімо й ми і помремо з Ним» (Ін. 11: 14 – 16). Хіба може сказати такі слова людина, яка не вірить і не довіряє Господу?Більш яскраво апостол Фома розкривається у відомому євангельському епізоді, де він, почувши про Воскресіння Христове від інших учнів, каже: «Якщо не побачу на руках Його рани від цвяхів і не вкладу пальця мого в рани від цвяхів, і не вкладу руки моєї в ребра Його, не повірю» (Ін. 20: 25). З певних причин Фоми не було разом з іншими апостолами, коли Воскреслий Спаситель явився Своїм учням. Фома так палко любив Христа, що був готовий померти разом з Ним, тож він був просто розчавлений звісткою про хресну смерть Спасителя, а тому, коли інші апостоли повідомили йому про те, що Христос воскрес, Фома спершу не повірив. Проте апостол Фома, переконавшись особисто у воскресінні Христовому, демонструє нам зовсім не невір’я в Бога, а навпаки – сильну і діяльну віру, яка долає усякі сумніви. Саме така віра сприяла тому, що він проповідував слово Боже і заснував багато християнських громад у Палестині, Месопотамії, Парфії, Ефіопії та Індії. Останні роки земного життя апостол Фома провів в індійському місті Меліапора (Меліпура), де за навернення до Христа дружини і сина місцевого царя був ув’язнений, зазнав катувань і, пронизаний п’ятьма списами, відійшов до Господа. Сумніви апостола Фоми Свята Церква називає «добрим невір’ям». Господь говорить Фомі: «Ти повірив, тому що побачив Мене; блаженні ті, що не бачили й увірували» (Ін. 20: 29). Тож ось що найбільше потрібно для нашого спасіння – віра, наша вірність Богові.