Зі Святою Неділею, дорогі друзі.Страшний Суд полягає не лише в тому, що людина стане перед Богом, а в тому, що вона стане перед обличчям досконалої Любові і побачить, як мало цієї любові було в її серці. І жахнеться. Не гніву Божого і не покарання, а того, що могла любити, але не любила, могла простити, але не простила, могла обійняти, але не обійняла, могла зігріти чиєсь серце, але пройшла повз, бо поспішала жити для себе.Цей момент стане найбільшим болем, бо Любов дивитиметься просто в твої очі, і ти ясно зрозумієш, що всі дні, які тобі були подаровані, були дані для того, щоб ти навчився любити і хоч трохи став схожим на Того, Хто тебе створив.І коли серце стиснеться від гіркоти та жалю, ця Любов не відвернеться. Вона простягне до тебе руки і обійме. І якщо ти зможеш хоч трохи відповісти взаємністю, хоч трохи впустити цю Любов у своє серце, тоді Страшний Суд перестане бути страхом і стане милосердною зустріччю, радістю повернення, початком справжнього життя.Бо врешті нас судитимуть не за кількість слів і не за суворість подвигів. Не за зовнішню правильність і не за показну побожність. Нас судитимуть за любов, за те, чи стало наше серце домом для іншої людини.І, можливо, єдине питання, яке пролунає, буде дуже простим і дуже важким водночас. Чи нагодував ти голодного, чи одягнув бідного, чи відвідав хворого і того, хто був у в’язниці. Чи був ти людиною для людини.Бо шлях до Бога завжди проходить через серце ближнього. І іншого шляху немає.