28 січня Церква вшановує пам՚ять одного з великих учителів Церкви, християнського богослова і поета IV століття преподобного Єфрема Сиріна. Народився він в бідній родині землеробів в місті Нізибії (Месопотамія). Ця місцевість в давнину належала до Сирії, і мовою спілкування там теж була сирійська. Звідси і найменування святого – Сирін, або Сирійський. Житіє святого оповідає, що ще юнаком він подався в навколишні гори і став відлюдником, аби цілком присвятити своє життя Богові. Серед пустельників він знайшов собі наставника, знаменитого аскета, проповідника християнства і викривача аріанської єресі єпископа Низибійської Церкви, святого Якова. Він був його учнем упродовж 14 років, здобуваючи християнську лагідність, смирення і покору Промислу Божому. Господь дарував преподобному Єфрему дар проповідництва і вчительства, він усно і письмово наставляв усіх у вірі і благочесті, закликав до покаяння. Він багато подорожував, щоб повчитися у великих відлюдників і видатних учителів Церкви. Одним із них був святитель Василій Великий, який хотів навіть висвятити преподобного Єфрема у пресвітери, але той, аби ухилитися від високого сану, щиро вважаючи себе негідним такої честі, прийняв на себе юродство. Нагадаємо, що у православ’ї юродство заради Христа – це виключний духовно-аскетичний подвиг, який полягав у вдаванні зовнішнього безумства заради радикального відкидання норм і цінностей світського життя. Також відомо, що у 363 році, коли перси завоювали Нізибію, то преподобний Єфрем полишив місце свого відлюдництва та оселився в монастирі поблизу міста Едесси у Сирії. Там святий і залишався до кінця свого земного життя (близько 373-379 рр.). Нехай подвиги і здобутки преподобного Єфрема Сиріна надихають і нас віддано служити Господу, відсікаючи все зайве і непотрібне, тимчасове, водночас збагачуючи та вдосконалюючи своє духовне життя, що є справді важливим для вічності.