Ця поминальна субота є батьківською. Ми молимося не лише за власних спочилих батьків, але й за всіх померлих рідних та близьких, хто відійшов із цього земного життя до прабатьків. Димитрівською ця субота іменується тому, що відзначається напередодні дня вшанування пам՚яті великомученика Димитрія Солунського (26 жовтня). Православну традицію Димитрівської поминальної суботи дослідники пов’язують зі слов’янськими просвітителями та проповідниками християнства, творцями слов’янської абетки, першими перекладачами богослужбових книг на слов’янську мову, святими рівноапостольними Кирилом і Мефодієм. Як вважають дослідники, саме ці святі брати пов’язали християнізацію давнього слов’янського поминального дня з пам’яттю святого Димитрія Солунського, який був одним із найбільш шанованих святих у їх рідному місті – Солуні (сучасне м. Салоніки, Греція). Свою просвітницьку діяльність Кирило і Мефодій звершували у другій половині ІХ століття. А з виникненням Київської Митрополії традиція поминати померлих у суботу напередодні дня вшанування пам’яті святого Димитрія Солунського вже була відома за монастирськими «Обіходниками». Сучасна церковна традиція поминання спочилих у Димитрівську поминальну суботу містить кілька поминальних богослужінь: ввечері п’ятниці у храмах звершується особлива заупокійна служба – Парастас, а в суботу вранці служитиметься Божественна літургія із піднесенням заупокійних прохань, а після неї – Панахида.Також прийнято подавати записки з іменами спочилих рідних та близьких, які зачитуються священнослужителями під час заупокійного богослужіння. Традиційно вірні в цей день приносять до храму поживу для нужденних, чинять діла милосердя.Тож в цю особливу поминальну суботу приходьте до храму на богослужіння, згадайте імена спочилих рідних, близьких, знайомих і всіх, кого належить помʼянути, попросіть у Господа простити їхні гріхи вільні й невільні та упокоїти їхні душі там, де немає ні недуги, ні скорботи, ні зітхання, але є життя вічне. Амінь.