Сьогодні Церква вшановує пам’ять Святих Отців Першого Вселенського Собору, що відбувся 325 року в Нікеї. Саме на цьому соборі було осуджено небезпечну єресь Олександрійського пресвітера Арія, людини дуже освіченої, зовні дуже благочестивого, аскета з високими моральними принципами. Його образ приваблював багатьох. Але за цією зовнішньою праведністю приховувалася отрута гордині.Арій навчав, що Син Божий, не єдиносущний Отцеві, а лише творіння, вищий за інші, але не Бог істинний. Це лжеучення хитро вводило в оману й викликало великі смути в Церкві.Серед отців собору був святий Спиридон Триміфунтський, простий пастир, який не мав глибоких філософських знань чи риторичних навичок. Але він мав те, чого не могли дати жодні школи, смирення, живу віру й силу Духа Святого.Під час обговорень, коли слова вже не діяли, святий Спиридон взяв до рук звичайний камінь, помолився, стиснув його і сталося диво: із каменя вирвався вогонь, вода потекла донизу, а в руці залишилася суха глина.Так Святий явив образ Пресвятої Трійці, одна сутність, але три нероздільні й неподільні Іпостасі: Отець, Син і Дух Святий. Як у камені вода, вогонь і глина, але один камінь, так і в Божестві, три Лиця, але один Бог.Це було красномовніше за тисячі слів. Істина перемогла. Церква утвердилася в вірі: Христос є Бог істинний, світло від Світла, народжений, а не створений, єдиносущний Отцю.