Ви просили, спробую про все і зразу коротенько. Одразу скажу, що я до цього не грав ні в Baldurs Gate, ні в настолки D&D і взагалі покрокові бойовки в РПГ трохи нудно мені. Але ця гра це змінила, знімаю капелюха перед розробниками. До цього тільки Fallout 2 я міг терпіти. BG 3 одна з кращих РПГ евер. Але я заманався читати купу розборів перш ніж викупив механіку (і досі з цими кубікам та перевірками іноді хєр поймеш, що мені дає навички чи предмет). ОТОЖ, я почав грати за Барда, бо я ж артист! Хотів отакий прикол, але десь на середині першого акту мені стало нудно битися ним, тому я взяв золоту класику РПГ - Паладін. Впадло було заново, тому змінив клас. Тому я паладін-артист (так в цілому і мріяв завжди). Намагався зберегти обіт, але мораль тут неоднозначна у грі, тому тепер я Відступник. Знайшов Кров Латандера уже десь на середину 2 акту (бо я спочатку думав, що з Лейзель історія це теж 2 акт). Рівень складності був пригода, але вже граю на тактику, бо такому задроту як я стало нудно всіх виносить. Хоча і зараз це доволі легко, бо паті в мене заряджена дуже. В адамантиновій кузні зробив собі лати і меч, меч віддав Карлак. Меч ігнорує опір, тому це дуже імбова річ як на мене. Раніше дуже любив Астаріона, але в другому акті розкрилася Тінесендра. Тому частіше я бігаю так: я, Карлак, Тінесендра, Вілл/Гейл. Проблем ніколи нема.