Братва, була в нас одна легендарна поїздка. Настільки легендарна, шо її в штабі вже вносять в навчальні матеріали під кодовою назвою “Не роби, як ці довбойоби”.Ну коротше. Вихід на позиції. Вночі. GPS — нема. Зв’язку — нема. І водій — ну типу водій… Хлопець нормальний, але водій з нього хуйовий. Досвід? Він один раз на городі трактором круг зробив.Командир каже:— Все просто. По дорозі прямо, біля розвилки наліво, далі по зеленці — і на курган.Ага. Звучить просто. Як 2+2. Тільки от прикол: коли в тебе нема ні GPS, ні карти, ні мозку — 2+2 стає «русня + FPV = пизда».Їдемо. 10 хвилин — тиша. 20 — темно. 30 — я вже починаю думати, що та посадка, блін, або дуже далеко, або ми їдемо прямо в дупу географії. Починаються звуки лютого обстрілу.Зупиняємось. Йобаний в рот, що таке?Водій такий:— Тут все одинакове, поля, кущі, хєрня якась…І тут! О, святе “вжжжжж”! FPV. Прямо на нас. Летить з такою любов’ю, як будто ми його дроно-дружину виїбали.Всі кричать:— ГАЗУЙ! ВИВОЗЬ!А водій:— А це шо за хуйня? Пташка?БАХ!!!Крики, кров, дим, болото.А водій, хоть би хуй, не зачепило, стоїть, дивиться, і тихо:— Так ми шо, не туди?.. заїхалиНе туди, брат. Не туди. Ми, курва, в тил русні заїхали, ще трохи — і там би тебе прапор РФ вручну вітав.