Відгук на "Синдром зеленої мавпи"

Пророцтво, що запізнилося, чи реальність, яка наздогнала фантастику?
Оповідання писалися ще у 1979–1987 роках, але відчуваються так, ніби автор бачив наші новини за останні кілька років. І це не моторошно... Тут історії про віруси, біологічну зброю, лабораторні помилки, клімат як інструмент впливу, державні експериментиЗагалом це майже документальна фантастика. Лабораторії. Політика. Військові рішення. Людська самовпевненість, чи дурість... І знаєте, що найбільше лякає? Не масштаб. А те, наскільки все це звучить реальноДетальніше про кожну з історій:"Синдром зеленої мавпи" - техно-хорор про те, як одна помилка запускає механізм пандемії. Читати після 2020 року дуже специфічний досвід."Ґаокська справа" - жорстка історія про демографічний контроль і втручання держави в приватне життя"I love Winona" - мій фаворит: про клімат як зброю. І сьогодні це вже навіть не звучить як фантазія"Стародавній меч" - коротка притча з фіналом, після якого сидиш, мовчиш і думаєш"Записки про заблудлого птаха" - історія про вірус, який вирішили поширювати через птахівСтиль у автора дуже стриманий. Немає зайвої драми, немає спроб тиснути на сльозу. Він не моралізуєПросто показує ситуацію - і залишає тебе з думками. Фінали здебільшого відкриті, деколи історії трохи затягнуті, але насправді мене більш тривожило те, як вже тоді він буквально передбачав події сьогодення

Єдине, що мене трохи збило - анотація обіцяє глибокі відповіді на питання "чому створюють зброю масового знищення". Насправді відповідей немає. І, можливо, це і є відповідь. Бо раціонального "чому" для знищення мільйонів людей не існує. Є страхи окремих людей, політика, амбіції, гонка на випередження... Для українського читача ця книжка може сприйнятись болісно. Тайвань живе з постійною загрозою великого сусіда. І цей стан відчувається між рядками. Через це текст сприймається не як абстрактна антиутопія, а як реальність....Автор:Ендрю ЄВидавництво: СафранСторінок: 240Серія: одиночна/збірка Оцінка: 8/10🌟 #Відгукнапрочитане | Зачитана