МОЗу не вистачило МОЗоку – 3

Продовжимо розбирати недоліки нового стандарту госпіталізації.
Сьогодні розглянемо Критерії госпіталізації та порядок відступу від них.

1. Стандарт МОЗ, попри назву, взагалі не має точного визначення терміну «критерії» та/або їх переліку

Тому виникає багато питань. Наприклад, чи можна вважати п.4 Стандарту переліком Критеріїв:

«Рішення щодо госпіталізації пацієнта приймається на підставі: клінічного стану та рівня ризику; наявності показань до інвазивних, діагностичних або лікувальних втручань; потреби у цілодобовому моніторингу, безперервному нагляді або терапії, що не можуть бути безпечно забезпечені в амбулаторних умовах; відсутності безпечної та доступної амбулаторної альтернативи.»

2. «Відступ» від Критеріїв.

У п.8 так написано:

«Відступ від Критеріїв обов’язкової госпіталізації допускається за клінічним рішенням лікаря за наявності задокументованих клінічних підстав»

Але, у наведеному вже п.4 вже передбачено, що

«Рішення щодо госпіталізації пацієнта приймається на підставі: клінічного стану та рівня ризику; наявності показань до інвазивних, діагностичних або лікувальних втручань; потреби у цілодобовому моніторингу, безперервному нагляді або терапії, що не можуть бути безпечно забезпечені в амбулаторних умовах; відсутності безпечної та доступної амбулаторної альтернативи.»

Як співвідноситься «задокументовані клінічні підстави» (п.8) та «клінічний стан та рівень ризику; наявність показань до інвазивних, діагностичних або лікувальних втручань; потреби у цілодобовому моніторингу, безперервному нагляді або терапії, що не можуть бути безпечно забезпечені в амбулаторних умовах» (п.4).

Якщо це одне й те саме, то про який «відступ» йде мова? А як різне, то у чому полягає така відмінність?

3. Відступ потребує «погодження» з зав відділенням та/або черговим лікарем.

Що таке, з юридичної точки зору, «погодження» - незрозуміло.

Незрозуміло що робити, як черговий лікар буде проти «погодження», а зав відділення за?… Незрозуміло, що робити, як рішення приймає саме черговий лікар, який за відсутності інших є одночасно і лікуючим, а зав відділенням не має (ніч, вихідний тощо).

4. Рішення про відступ від Критеріїв, вже після «погодження», додатково мають бути перевірені щоденним моніторингом.

Хто проводить - не зрозуміло. Які рішення мають бути прийняті – незрозуміло. Які наслідки рішень – незрозуміло. Розподіл відповідальності за пацієнта – невизначено.

5. Госпіталізація «за соціальними показаннями» ще цікавіша.

МОЗ пише:

«Щоденний моніторинг доцільності госпіталізацій перевіряє 100% випадків госпіталізацій за соціальними показаннями. Моніторинг здійснюється безперервно та охоплює всі випадки стаціонарного лікування, включаючи госпіталізації за соціальними показаннями.»

Але, «ЩОДЕННО» та «БЕЗПЕРЕРВНО» - це цілком різні моніторинги.

Чи МОЗ вирішив, що написати «щоденно» недостатньо і треба «посилити» свої вимоги, але зробив це невдало?
Чи під час перевірки будуть казати, що треба було два моніторинги робити?

Однак, і це ще не все.

МОЗ, після усіх (безперервних та щоденних) моніторингів вимагає ще і проведення аудиту:

«Керівник ЗОЗ забезпечує функціонування моніторингу та проведення аудиту (наприклад, щорічно), призначає відповідальних осіб.».

Що має бути предметом такого аудиту – клінічні рішення лікуючого лікаря чи висновки моніторингів? Це істотно впливає на розподіл відповідальності.
Які наслідки аудиту?
Чи можна аудит робити раз на 10 років (бо начебто не заборонено)?

Питань багато – відповідей замало.

P. S. Те що МОЗ поспіхом намагається організувати якийсь вебінар свідчить лише про те, що галузь вже на межі колпасу.
Між тим, поясненнями під час вебінару неможливо виправити усі помилки. Необхідно негайно скасовувати цей стандарт та починати ретельно опрацьовувати новий пункт за пунктом, враховуючи думки фахівців.