4️⃣ дні на передовій: як змінюється світогляд

Чотири дні поруч із тими, хто сьогодні захищає нас.

Чотири дні — це спати у спальнику. Не завжди мати можливість випити чашку гарячого чаю. Жити зовсім в інших умовах і по-іншому сприймати звичайні речі.
Але я хочу ще раз наголосити: я була там лише. 4 дні.

А що відбувається з людиною, яка перебуває там не чотири дні, а чотири роки?
✔️

Як потім повертатися додому?
✔️

Як звикати до тиші, тепла, спокою, звичайного ліжка? ✔️

Як знову адаптуватися до цивільного життя?

Сьогодні я вже у Кропивницькому. Завтра тут відбудеться захід. Зараз я дивлюся на це тепле й затишне ліжко, а ще вчора все було зовсім інакше…

І знаєте, після цих4️⃣ днів я ще гостріше відчула, наскільки непросто нашим військовим повертатися до звичайного життя.

Тому, друзі, колеги, брати й сестри, чиї чоловіки, дружини, діти та близькі зараз на фронті, будь ласка, пам’ятайте: вони не завжди можуть одразу адаптуватися після повернення.

✔️

Не вимагайте від них відразу бути такими, як раніше.
✔️

Дайте їм час.
✔️

Просто будьте поруч. Підтримуйте, слухайте й допомагайте, коли це потрібно.

Коли мене запитували: «Чого ти туди їдеш?» — я жартома відповідала: «Заради фото».
Але насправді там не те місце, де хочеться і де варто фотографуватися. Там усе сприймається зовсім інакше. Я їхала, щоб бути поруч, допомогти й бути корисною.

Ці4️⃣ дні ще більше змінили моє сприйняття життя.

Я дякую кожному, з ким була поруч. І дякую за можливість допомогти тим, кому це було потрібно.

Бережімо тих, хто береже нас. 🇺🇦