Сьогоднішній ранок знову почався зі звісток про обстріли. Київ не спав. Страшна ніч.

А я зараз веду ретрит. Ми в тиші. У безпечному просторі. У глибині процесу. І ця тиша — не про відсторонення. Вона про присутність. Про опору, яку ми маємо зберігати, щоби мати чим ділитися, коли світ знову хитається. Це непросто — тримати внутрішню рівновагу, знаючи, що твої рідні в місті. Що твої клієнти, друзі, колеги — прокидалися від вибухів. Але я вірю, що зараз нам усім потрібна не лише стійкість, а й м’якість. Хочу поділитися з вами короткою практикою — якірною. Її можна зробити будь-де, навіть у коридорі під час повітряної тривоги.Практика «Я є тут» (2–3 хвилини)🔸 Станьте або сядьте з опорою. Відчуйте, як ваше тіло торкається підлоги чи поверхні.

🔸 Назвіть про себе: • 5 речей, які бачите. • 4 речі, які відчуваєте тілом. • 3 звуки, які чуєте. • 2 запахи (або просто вдих-видих). • 1 річ, за яку ви зараз вдячні.

Ця вправа допомагає повертатися до реальності, вкорінюватись у моменті, відчути: я є. І цього вже достатньо. Я в тиші. Але з вами серцем. Обіймаю всіх, хто зараз у місті. Хто не спав. Хто боїться — і водночас живе. З теплом,Наталія Сабліна❤️