Вхід Реєстрація
Реклама
Ваше рекламне місце
Забронюйте цей слот без конкуренції на обраний період.
Купити рекламу →
Логотип телеграм спільноти - ☨ ГОРДІЄНКО ☨
Додано 14 лип 2024 🌐 UK

☨ ГОРДІЄНКО ☨

@s_hordiienko
Кількість підписників: 2 620
Фото: 969
Відео: 63
Посилання: 480
Опис:
Нащадок останніх романтиків полеглої епохи, авантюрист, публіцист, християнин. Офіцер 14 окремого полку ЗСУ.
Джерело

☨ ГОРДІЄНКО ☨ | Напередодні свого походу Д'Аннунціо написав листа, в якому була фраза,...

Логотип телеграм спільноти - ☨ ГОРДІЄНКО ☨ ☨ ГОРДІЄНКО ☨ @s_hordiienko
743 Охват/переглядів 2026-08-09 13:13 Повідомлення №2169
Напередодні свого походу Д'Аннунціо написав листа, в якому була фраза, про яку я часто думаю.«Нехай нам допоможе бог Італії». Мені наснився бог України.бог України виє прохолодним вітром по осінньому степу, він живе в літніх яблуневих садках і в пронизливих зимових заметілях. Найбільше він любить контраст. Його доктрина — дія. Його філософія — резонанс. Він сміється, коли його найкращі діти виходять побавитися з кістками історії. Його Сміх лунає луною пострілів і звуків бою стільки, скільки він сміється. Сміх розливається в колективне несвідоме — і ми отримуємо те, що називаємо «духом часу».бог України не вірить у панельне бізнес-містечко. Його кольоровий кунтуш так обвітрився вітром південних степів, що став сірим і геть зливається з вигорілою в серпні травою. І ось він сидить під самотнім деревом, дивлячись на покинуту долину, і його не відрізнити від ландшафту, яким він милується. І в навмисній гармонії він шепоче одне слово, яке повертає тебе до усвідомлення — «резонанс». Обумовленості міжвоєнного часу закінчилися, кожен із гравців грає ва-банк. І в гонитві за абсолютним у нас залишилося два шляхи. Усіма силами дати божественному степу розкритися, розкритися так, як ще не було раніше. Кинути кості ще раз, уже востаннє. Довести резонанс до вершин Вавилонської вежі, рухатися швидше, просуватися далі! Нехай скачуть ескадрони в нікуди, забарвлюючи небо в багряний колір Сміху! Або нам потрібно вбити бога самостійно, захлинувши його в пучині кафкіанської євроінтеграції. Долину — заселити й побудувати модульне містечко, дерево — зрубати, траву — викосити й покласти асфальт. Перебити шепіт степу диктатом бюрократичного імперативу. Сковороду перетворити на Фуко і Габермаса. Смерть у резонансі чи світ, де сонце безбарвно освітлює холодний асфальт безперервних автобанів? Ви запитаєте, а чому не піти серединним шляхом? Тому що не виходить. Ми — діти резонансу, повинні будемо покласти початок світові безбарвного сонця й холодного асфальту. А якщо не вийде — широко подивитися в очі божественному степу і засміятися йому у відповідь.