Я не знаю, хто мені це підсунув, але моя психіка вийшла в іншу кімнату🐱Я дочитала до 40 сторінки і зловила себе на бажанні жбурнути книгу у вікно нафіг Чи закинути у камін. Оскільки вікно закрито, ібо холодно, камін почищений - книга пішла в стопку «кудись діти»Ось один із діалогів« - Я шукаю мужика, щоб зачав мене. Понімаєш?— А чого ж у себе не шукаєш?— Не хочу, шоб ублюдок знав, шо у него є син. Та й у нас всі старі лишилися, а ходити чужими селами встидно, усі знатимут.—Ну шо ж, скажу чесно, тут кожен до такого діла готовий. Їм баба - подарок. Іди сюда…» 🐈Чи прекрасні описи на 17 сторінці «…Настя точно знала, що це найкращий день її життя. Він вилизував її, як пес вилизує з миски сирі курячі яйця…» 🩷Короче, завʼязка: жіночка хоче дитину, але в її хуторі її ніхто не хоче. Чи то хоче, але то не точноІ ось вона валить в найближчий населений пункт і там спочатку спить з продавцем килимів (старим дідом сербом), потім в кафе через офіііантку просить, щоб та їй «клієнтів» підігнала 💋Психологія і глибина??? Ніт. Взагалі нічого немає.Окей, я розумію, що 40 сторінок - то ні про що і далі може бути все в огнях… але я не можу далі читатиПросто не можу. Це якась крінжатіна Руда стерлядь про книжки