пішов я короче по справам в туалет в кущі, сижу нікого не трогаю і чую шум. Я швидко зробив свої діла, я думав може поліцаї чи нацгвардійці, а бачу не - стоїть Трамп і ці три нордичних штріха. Я їх не узнав, Аштара Шерана я серед них не побачив, тим більше що були чутки що він загинув в бою з ящериками нещодавно. Короче щось вони базарять, думаю давай запишу буде інсайдік на канал. Не тут то було - за спиною почув голос, знайомий, щось мені каже по англійському дивлюсь, а то Том Круз. Я почав опрадуватись, що я тут случайно і зараз вже йду, але він мені наказав почати робити непристойні дії, цитую "Play with your willie...yeah, i wanna see it" я почав відговорюватись, він почав давити і казати що мені ніхто не повірить і йому нічо не буде. Я по биріку його тоже сфоткав і сказав що в мене срочні справи і так далі, натянув штани і дав по тапкам звідти, в голові досі не вкладується, добре що в мене залишились фото, а то би ніхто не повірив. нажаль я не встиг під час цього всього підтертись
от бачу вже хтось намалював Лорда Джаганата як фембоя (?) в формі штазі (???) так що одразу згадується мій пост з уривками Authority де був корпоративний Релігімон - тут це звісно шутка про консюмеризм але про сліяєніє крупного капітала з божественним еросом можна сказати набагато більше - про те що релігійний аффект це не тільки про про розтікання у силі, величі і славі, але й про про щось маленьке та маленьке, мое. Якщо в першому випадку у нас смерть его через велич, то в другому імпульс турботи і якась protective відданість, в обох випадках асиметричні power relations. Можна згадати як люди різко захотіли дітей після популярності Бейбі Йоди (знову у нас могутня істота у формі милого бейбіка), про історії дитинства Ісуса і Крішни, так і про датабаза-споживання Азуми і фікшн-бажання Танакі, де якраз це мое-продукт теж виступає ідолом/іконою, але секулярною ака ринковоюМи хочемо що би Божественне турбувалось за нас, але інколи нам хочеться турбуватись за нього і їхня cute-версія виступає якраз як ікона - мое-фігуру не сприймають за реальність(більшість) бо штучність є частиною привабливості. Мое і ікона/ідол також функціонують як стилізовані машини-посередники т.я ікони/ідоли теж не виконані в реалістичному стилі. Чому? Бо вони є афективними інтерфейсами, тобто їх вигляд функціональний в першу чергу - викликати або жах, або велич або як у нас - уміленіє і бажання потіскати, може навіть переслати з підписом "ми?" гік чистить свою полку фанко-попів = стара пані в індії/японії доглядає за ідолами бога, або римські домашні боги до прикладу
Вітаю, любі та шановні друзі 🫶 На звʼязку Єва Ламбріні. Можливо, ви вже забули хто це, але не можна забувати, що #робота триває, адже нашим воїнам потрібна підтримка на фронті. Я приєдналася до збору на авто 60 ОМБР від благодійного фонду «Взаємодопомога». Моя ціль – 10 000 грн.У своєму інстаграмі за мінімальний донат 200 грн розігрую записничок Moleskine. Але лише у цьому каналі є шанс отримати ексклюзивні призи: 🎴 за донат від 600 грн можна задати мені одне питання для перегляду на Таро. Два донати від 600 грн – два питання, і так до безкінечності (поки не закриємо банку) 🍁 і найцікавіше: той, хто задонатить найбільшу суму, отримає від мене спеціальний міні-записничок з рожевим кубом з колаборації Moleskine x Blackpink, на одній зі сторінок якого моєю рукою під час спеціального ритуалу будуть нанесені потрібні символи, що буквально перетворить його на ваш персоналізований магічний міні-артефакт. Туди можна буде записувати свої мрії, цілі, побажання, афірмації, та клеїти карти бажань, які здійснюватимуться. Звісно ж, це буде в адекватних рамках – зробити вас президентом світу не обіцяю. Але всі, хто знайомий з моєю діяльністю та культом лаврового листочка, давно знають, що це #працює 🎁 Тому не проґавте шанс отримати власний кишеньковий pinterest board 🤩 ПОСИЛАННЯ НА БАНКУ ТУТ 🤩Буду вдячна за поширення посту! Всім, хто долучиться до збору у будь-якій формі, бажаю величезної удачі, благих звісток та приємних несподіванок 🕊️P.S. Хто задонатив потрібну суму і хоче розклад Таро, прикладайте скрін і пишіть у дірект каналу або прямо мені в особисті @eva_lambrini 👁️
- Hello, dear sirs. My name is Robert Edwin House, I live in the city of New Vegas, Mojave. I want to tell you something interesting... so these events began, well, they actually began in 2065, there were a lot of different prerequisites, but in particular, these events began with this situation: we once had a dam, which was there even at the time of United States of America, we once replaced it with cold fusion, left it standing... A Californian friend called us, who saw it, well, from the west, from the other side of Divide, saw that the dam was standing, wanted to seize it - he called: "I will seize the dam from you" - okay, okay, then after a while, in principle, especially for me, it was just, well, we forgot about this dam... So, then, one night, I, well, this inspiration came to me that I needed to perform a certain, like a specific algorithm: I ordered a chip, took three tribes converted them into families. I had these thoughts that I have this, so to speak, an acquaintance, well, I know him, for example, as Howard Cooper, but in particular I once saw him, well, there are such concepts as FEV transformation...
Нещодавно я загіперфіксувалася на Батаї і його книзі проклята частка. Сама книга про, як не дивно, економіку. У ній Батай стверджує, що будь-якій економіці притаманний надлишок ресурсів, який має кудись діватися. Ріст і накопичення ресурсів можуть тривати до певного часу і в якийсь час їх треба змарнувати - витратити без сподівання, що ці ресурси повернуться чи збільшаться. Сучасний капіталізм Батай називає обмеженою економікою (на противагу загальній економіці), бо при капіталізмі марнотратства вважається нераціональним і небажаним, бо навіть споживання лакшері продуктів не є марнотратством, а робиться заради підвищення статусу та подібних речей. Оця от надлишкова частина економіки у Батая є проклятою часткою: її історично витрачали у різноманітних фестивалях, війнах (але є нюанси), мистецтві, нерепродуктивній сексуальності, людських жертвоприношеннях, тощо. Я гадаю, що цей концепт може допомогти пояснити гомофобію як явище. Якщо суспільству не пощастило з ресурсами і потрібно постійно їх накопичувати та/або там превалює накопичення над марнотратством з інших причин, то ставлення до діяльності, яка не примножує ресурси та не є репродуктивною, певно має бути негативним, бо фактично гомосексуальні практики якраз є витратою проклятої частки - ні профіту, ні примноження ресурсів. Власне, можна помітити, як у колективній свідомості гомосексуальність і загалом квірність асоціюються з богемами і аппер міддл класом, особливо в уявленні гомофобів це завжди хто завгодно, окрім робочого класу. У той же час, якщо ставлення до марнотратства спокійніше (ті ж ацтеки, про який каже Батай, мали аж ціле божество для квірів), то і гомосексуальність є більш прийнятною у такому суспільстві. Варто ще вказати на те, як чоловіча гомосексуальність історично є більш табуйованою і сприймається більш серйозно, ніж жіноча. Це можна пояснити тим, що чоловіки марнують сім'я, тоді як жінки максимум марнують час. До того ж, у патріархаті жінки не є суб'єктами бажання, тож сексуальний потяг жінки, виходить теж не марнує - бо як, якщо століттями вважалося, що лише чоловіки здатні отримувати сексуальне задоволення, а жінкам, які (відкрито) любили секс, приписували демонічну чи відьомську природу? От і економічне підґрунтя гомофобії. Туди ж можна віднести і трансфобію: якщо подивитися, то трансфобні тейки про транс перехід часто акцентують увагу на тому, що операції і ЗГТ не є життєво необхідним і є марнуванням ресурсів медичної системи. Доволі показово, що про це чути саме з Америки і Британії - країн, де системи охорони здоров'я працюють не дуже і є недофінансованими.
натомість сучасний політичний дискурс у країні (який створили у тому ж числі медійні персони, музиканти, популярні блогери тощо) являє собою не реальну зацікавленість політикою (банально розібратися, як функціонує українська державна система), а є звичайним обсосуванням новин про те, які американці дебіли та як на росії все погано. а ну і ще можна наших політиків покритикувати, але дуже абстрактно, щоб після цього проблем ні в кого не було (хлопци, ми панки, тому давайте без провокацій). як кажуть мінархісти: держава – це вимушене зло, яке має існувати задля безпеки громадян та реалізації законів. і критика влади є життєво необхідною для того, аби держава не скочувалася в абсолютне зло. якщо не вказувати владі на існуючі проблеми, закривати очі на свавілля держ органів, ігнорувати прийняття відверто авторитарних законів та не вимагати від влади виправити всю вищеперераховану хуйню, то така держава буде і надалі закручувати гайки й скочуватися в тоталітарне лайно. зі світової практики відомо, що після завершення війн, закони, які вводилися під час воєнного стану, нікуди не зникають після його завершення, тому фраза "треба перетерпіти, після війни розберемось" тут тупо не працює. і якщо в нашому інфопросторі після вчорашніх подій не відбудеться ніякого пробудження від цього догматичного сну, то ми і надалі будемо всі дружно крокувати в напрямку дегенеративного авторитаризму, проти якого, по суті, і йде зараз війна.
Реконструкція потягу в погляді гностико-матеріалізму Хана РубероїдаЦей текст мій невеликий коментар і доповнення до неопублікованих роздумів Хана Рубероїда про гностико-матеріалізм.Коротко, хоч це й не моя компетенція: гностико-матеріалізм це вірування (не в поганій конотації; все є віруванням) у світ, який є розколотим лінійним часом та лінійним розумінням історії. Тобто, коли на вашій вулиці о 13:30 перестали працювати світлофори, ви робите висновок, що о 13:20 співробітник комунального підприємства Антонюк Назарій Олександрович невдало поколупався в електрощитку, який відповідає за світлофори.І тут, з одного боку, є переконання у причинно-наслідкових зв’язках як у чомусь матеріальному: Назарій Олександрович — щиток — світлофори не працюють. З іншого боку комічність віри у “панятний” світ, де все передбачуване. Комічність з точки зору гностицизму, який вважає, що Назарій Олександрович це створіння тварне, а відповідно, не має жодного впливу на роботу світлофорів.Я сподіваюся, що скоро Хан Рубероїд опублікує свій текст. А тим часом вважаю, що поняття «потяг» має певні пробіли в сучасній психоаналітичній клініці. Скільки працюю стільки й не розумію, що саме мається на увазі.Фройд пропонує нам топологію потягу, яка виглядає так:Прагнення — джерело — об’єкт — цільЦю топологію можна «натягнути на глобус» і вписати в парадигму гностико-матеріалізму, сказавши, що прагнення є чимось постійним, сингулярним. Воно не знає пауз чи перерв душить суб’єкта постійно. Натомість джерело це щось убоге, фізіологічне: ну, болить живіт, наприклад.У цій топології мене цікавлять дві останні ланки об’єкт і ціль. Коли болить живіт, що потрібно зробити? Прийняти таблетку. А для чого? Щоб розрядити напругу: біль, голод чи просто дискомфорт. Мило сказати суб’єкт хоче, щоб живіт не болів. А може, не хоче?Скільки ми знаємо випадків, коли біль терпиться, навіть стимулюється, а таблетка не приймається заради продовження бенкету. Якого саме бенкету? У які метаморфози потрапляє прагнення в місці, де з якихось причин суб’єкт «виляє хвостом», уникає об’єкта, забуває про ціль?Тут я хочу вирвати з контексту фрагмент самого Хана Рубероїда:“Обертаючи неоплатонізм та гностицизм, саме матеріальний Реальний світ є джерелом, яке наповнює світ "ідеальний". Це не ситуація печери Платона, а ситуація карти і території, де не одне-над-іншим, а одне-паралельне-іншому. Але водночас карта не може існувати без території. Тому процес утримання розбитого двосторонній: від вампіричного поглинання ресурсів матеріального світом Господа(ря), до іншої взаємодії одкровення.”Я дозволю собі інтерпретацію написаного Рубероїдом: процес утримання розбитого це і є той прийом таблетки, який має відбутись.“Утримання-розбитого це шизофренічна спроба прижити речі, які, як магніти, відштовхуються один від одного, але водночас не здатні існувати самостійно. Точніше, божественне здатне існувати як Світ-без-нас, але нате воно й ‘без нас’.”Що ми маємо? Суб’єкт намагається втримати об’єкт цілим, прижити його в ланцюжку біль — живіт — таблетка. Об’єкт, тобто таблетка, це затвор, той елемент, що зберігає утримання. Чому цей затвор не спрацьовує важливе питання для дискусій про формування неврозів.Топологія потягу Фройда демонструє, як первинне і вторинне, тварне і божественне існують паралельно і утримують суб’єкта в дуальній позиції: між невротичним утриманням і одкровенням як перезаписом суб’єкта.
Криптиди як віталізм знаку. Що відбувається там де суб’єкт стикається з безсвідомим? Ми бачимо що пошле прочтіння Фройда не пройшло перевірку часом,ми більше нічого не знаємо про сексуальність. Задайте собі питання що таке сексуальність і ви стикнетесь з цим. Особисто для мене мова більше не йде про витіснений конфлікт перестимульованості чогось там в 5 років. Концепція лібідо також як на мене остаточно заплутала сама себе, лібідінальний це який? Коли суб’єкт стикається з безсвідомим, він мусить це саме безсвідоме покласти на ткацький стіл,тобто виробити,сказати щось про те чого немає. Немає для кого? Для того погляду ефектом якого є суб’єкт.Коли ви прокидаєтесь зранку і обираєте яке худі одягнути. Для кого ви цей вибір робите? Суб’єкт ходить під поглядом,для якого виробництво своє представляє,будучи в картину вписаним навіть за її відсутності перед оком. Як що грубо то виходить наступний топологічний зв’язок. Суб’єкт виробляючи безсвідоме не знає що саме виробляє не знаючи для кого,маючи лишень уявлення про те в яку картину буде це виробництво вписано. Під картиною я маю на увазі метафору якогось дійства яке іменується дискурсом. Ось власне уявлення про картину,яка сама є уявленням і є Едипом. Як я вже писав, Едип це міф про міф. Давайте на самому пошлому прикладі:Я маю уявлення що мій тато хоче щоб я став стрімером бо мій тато має уявлення що стрімери багато заробляють. Сподіваюсь вловили. Що відбувається коли погляд є відстутнім? Уявіть собі область без присутності чогось в погляді чого ви знаходитесь. Правильно,ви маєте цю присутність терміново знайти,виробити щось таке що покаже вам що ви є. Синтезуючи через знак свою присутність з’являється міф про картину частиною якої є суб’єкт. Хочу зробити акцент на тому що це місце в якому знак ще не зустрічає структуруючого елементу. Тобто не вписує себе у певну систему координат стаючи символом. Бути стрімером = означає грати в ігри = означає мати скіл = означає знати де купити дешевше ніж в стімі. А криптид це щось таке що утворюється не шляхом розподіляючої функції системи координат де одне витікає з іншого, натомість з’являється внаслідок мішанини знаків,за прикладом ходити не треба ось вікіпедія: Чупака́бра (від ісп. chupar — «смоктати» і cabra — «коза», тобто «козячий вампір» або «той, що сосе козячу кров») Парадоксально але як раз те що суб’єкт іменує фантастичним є місцем того де Едип не має свого впливу на знак. Давайте на прикладі побутової замальовки:Спробуйте сказати вашій бабці/батькам,що ви зустріли в парку біля дому чашковаганзу. Чашковаганза це таке створіння яке має форму чашки і черпає всередену себе усіх хто гуляє парком. Покрутять пальцем у скроні,скажуть аніме передивився чи менше за ПК потрібно сидіти. Тобто не можна змішувати чашку і ганзу. Чашка є чашка,з неї п’ють. Можна крутити пальцем у скроні,сміятися але чомусь міфи про криптидів існують. Для чого вони існують ? Який розрив вони покликані собою заповнити? Як пише Хан Рубероїд у своїй статті про криптозоософію,криптид утворюється у відповідь на прорив безсвідомого(це я так скорочено інтерпретую статтю) Але чому суб’єкт цей прорив допускає? І чому міфи про бігфута і чупакабр стають об’єктом бажання? Чи можна допустити що в Едипі як в одному з стовпів психоаналізу є якісь місця які містять криптидів? Тобто містять щось таке що є поєднанням непоєднуваного,синтезом який не зустрічає фасування об’єктом. Як писав Фройд,суб’єкт чіпляється за об’єкт який є втраченим,об’єкт який є конституцією бажання. Проте чи є?Метамова в тексті:Криптид = фантастична тварюка існування якої є під питанням
Психоаналітична Артіль для мене - це місце. Це місце за означником.Артіль це повторення, це колективний sinthome, це можливість персевераційно загравати з танатичним фантазмом, пропозиція безмежної темної насолоди під скромною маскою розумової праці.Аналіз, одна з найчесніших спроб людини описати своє становище, народжувався під знаком безвихідності Античного Фатуму та дикості первісною людини в межах фройдівського фантазму, поки академічна психологія, тримаючись на халатності авторів та багаторічній традиції відчуження студентів від знання та живого контакту з першоджерелами, продукує технології біополітики, психомаркетингу та вичавлення з людей титанічної продуктивності, відчужуючи їх від трагедії власного становища. Psy дискурс систематично витравлює objet petit a з тексту. Ми натомість готові витримувати надлишкову насолоду сліпих плям, зяяння в тексті. Артіль воліє заходити на територію відсутності часу, визначеності, територію розриву суб’єкта. Психоаналітична Артіль - це місце золотого перетину фантазму. Наш проєкт є психоаналітичною Реформацією, проєкт індивідуальної віри в несвідоме(позасвідоме або безсвідоме), в якому кожен прокладатиме шлях аналізу вперше.Це місце, де можна говорити про те, чого не існує, говорити про те, чого не знаєш, так наче воно стоїть перед тобою. Тут бушують хтонічні чудовиська. Тут прірва вдивляється в тебе. Саме тому радо вітаємо усіх хто в психоаналізі зацікавлений, долучитися до спільного виробництва чогось такого, що знання буде покривати в форму того самого забуто-архаїчного, що трібами суб’єкту служить даючи бажанню його інерцію речі!!!
>Хейтери особисто Трампа забувають, що США взагалі ніколи не хотіли перемоги України у цій війніох, погнали> В 2012 році за сприяння американців в Україні було утилізовано багато кулеметів ПК, наприклад – які були впродовж цієї війни на вагу золотаза каденції яника цією війною і не пахло>Впродовж каденції Байдена нам не давали вдосталь техніки тоді, коли було потрібно. Не хотіли нам давати літаки.хто блокував + риски попадання в руки русні> Бо США завжди хотіли бачити слабку Європу"слабка" Європа мала вищі рівні життя, бо більшість витрат на оборонку лишались на США, ну і ти завжди хочеш щоби союзники були від тебе залежні, бо на "доброму відношенні" міжнародні стосунки не тримаються вічно>а навіть за Холодної Війни не підтримували своїх союзників достатньо та зливали їх при першій можливостікого? той же демократичний вьєтнам злили через турбулентність всередині країні >Націонал-комуністичний режим Кастро на Кубі завідомо не міг зламати емігрантський десант в заливі СвинейРетроактивно легко казати що "завідомо не міг", цим займайлись ЦРУ в яких був досвід успішних переворотів (гватемала) + ніхто не хоче прямо бруднити руки вторгненням на територію комуністичної держави підчас Холодної то війни> а свої війська США туди не надіслалоЦікаво чому))> Родезія та ПАР були зраджені та злиті комуністамМоже це в першу чергу проблема Родезії та ПАР, дибільна апартеїдна політика яких навіть в демократичних країн відбила бажання їх підтримувати?>І так у них завжди.Не завжди, єдині реально валідні приклади - Кадафі, Саддам, Талібан і інші близько-східні персонажі. І то це не "союзники", а короткостроковий геополітичний gainВідповідаю на цей пост - https://t.me/lichtwarts/6506
TGLIST.COM.UA
