Коли ми повернемося, нас ніхто не буде розуміти.Це нормально, коли люди, що живуть в різних світах, не розуміють один одного. Все це може супроводжуватися конфліктами, образливими словами та звинуваченнями. Навіть, якщо людина не хотіла образити, просто хотіла допомогти, але сказала слово, значення якого не зрозуміла або не розуміє що воно може викликати в середині людини, яка пройшла війну. Вони будуть робити вигляд, що розуміють нас, ми навіть і робити не будемо.Треба тримати в голові, що вони не зрозуміють і це нормально. Треба забути про війну, говорити про неї тільки з тими, хто розуміє, що це. Якщо необхідна підтримка, шукати її там, де люди розуміють, що ти пройшов бо самі пройшли те саме. Воно завжди буде боліть, завжди буде бажання кричати в темряву. Це близьке вам, мені вашому побратиму.Деякі люди тільки і чекають, щоб ви дали волю ємоціям, щоб ви почали говорити. І все для того, щоб потім перекрутити та виставити вас дурними на голову, божевільними та неадекватними.Для чого?Для того, щоб задовільнити свою образу. Образу, яку вони отримали в той час, поки всі були на війні, в центрі уваги, а ця людина ходила нікому не потрібна і всі тільки цькували цього умовного тіпа, бо він уклоніст. А зараз настав час йому відігратися, тому він, як гієна, шукає момент, щоб завдати удару, сплюндрувати честь, витерти всі ваші досягнення. Тому, не можа підставляти себе та інших військових! Біль треба відпускати, свою війну - забути, цивілів не грузити тим, що вони ніколи не зрозуміють.Війну треба лишити одразу, як ви лишаєте її. Якщо цього не зробити, вона буде завжди з вами!