WithPortugal - все про Португалію

“П’яна вишня” - португальська версія. У Португалії у розпалі Santos Populares - період святкувань на честь покровителів її міст, містечок та районів. Одним із символів такого святкування поруч з традиційними вуличними гірляндами і смаженими сардинами є знаменитий португальський вишневий лікер Ginja або якщо лагідно, то Ginjinha.Його вже сотні років роблять у Португалії з ягід вишні, які настроюють на виноградному бренді - Aguardente, що перекладається як “вогняна вода”.Ginjinha має доволі солідну міцність. Десь 18-20 градусів, інколи навіть 23. Португальці зазвичай пʼють по одній чарочці, щоб отримати певний імпульс, після чого повертаються до своїх справ.Цей напій став одним із символів Лісабону. Навколо Ginjinha в Португалії сформувалися свої традиції. А їхнім, мабуть, головним втіленням є маленький бар поблизу площі Rossio з назвою, яка говорить сама за себе - A Ginjinha або A Ginjinha Espinheira.Це культове та легендарне місце, яке є обов’язковим для всіх туристів. Місцеві, до речі, також люблять сюди заходити.У барі немає стільців, він буквально складається з однієї стійки. Треба відстояти чергу - купити чарочку і випити. Можна на місці, або на ходу.Інколи Ginjinha подають у шоколадних чарках. Пити залпом вважається поганою ідеєю, Ginja треба смакувати невеликими ковтками: з паузами на розмови та історії. Навіть якщо ви принципово не вживаєте, тут варто зробити виключення. Історія цього бару унікальна - йому майже 200 років, і він працює в тому самому місці і в тому самому форматі. Бар був відкритий у 1840 році іммігрантом з Галісії (іспанський регіон) на імʼя Francisco Espinheiro.Пан Франсішку власне і придумав формат бару, де хітом стала Ginjinha за оригінальним рецептом.За легендою, автором рецепту був знайомий Франсішку чернець. Він порадив зробити напій з настояних на агуарденте кислих вишень, додавши туди цукор, воду та корицю. Точний рецепт зберігається в таємниці, а його хранителем залишається родина Ешпінейру.Нині баром керують представники вже 5 покоління. А фірмове: "Com elas ou sem elas?" (типу: "З ними чи без них?") лунає вже понад сотню років. Правильна відповідь, звісно ж, - Com elas.Якщо зараз вас накрила ностальгія за Львовом і “П’яною вишнею”, то ви не помилилися. Творці українського двійника A Ginjinha ніколи в цьому не зізнаються і будуть розказувати про давні галицькі традиції, але збігів аж занадто багато.До речі, бар A Ginjinha - не один такий і в Лісабоні. Буквально поруч з ним є кілька конкурентів, які працюють в тому самому форматі, але мають іншу рецептуру напою. Це насамперед Ginjinha Sem Rival (працює з 1890), а також Ginjinha Rubi (працює з 1931). Крім того, варто згадати “нову хвилю” - Ginjinha da Ribeira та Ginja do Bairro.Друзі, якщо вам цікаві ось такі короткі розповіді про Португалію, ставте лайки, поширюйте мій контент і по можливості підтримуйте цей мій проєкт через Buy me a coffee.Меблі на замовлення у Португалії 👈#russiaisaterroriststate👉 Підпишіться☕️ Купити мені каву

Абрамович: як він став "португальцем"Долю війни між росією та Україною вирішує "португалець"Приблизно такий заголовок ви могли б прочитати, якби у мене тут був таблоїд. І мова взагалі-то не про генсека ООН António Guterres чи голову ЄвроРади António Costa. А про Романа Абрамовича.Президент Зеленський підтвердив, що олігарх у травні приїздив до Києва, щоб передати послання путіну з вимогами щодо закінчення війни. Але до чого тут Португалія, адже Абрамович - народився в Саратові, гроші “нажив” у Москві, був губернатором Чукотки, а потім жив у Лондоні. Це правда, але з квітня 2021 він, крім того, що він має громадянство росії та Ізраїля, також є громадянином Португалії.До речі, офіційно найбагатшим. І хоча Forbes сором’язливо ставить на перше місце родину Amorim, насправді це не так. Бо португальський паспорт у Абрамовича так ніхто і не забрав. Зараз про це розкажемо. Але почати треба здалеку. Це #історія, якщо що.У середні віки в Португалії мешкало багато євреїв. Так звані євреї-сефарди. Вони, до речі, були одними з інвесторів заморських експедицій, які зробили країну великою. Але на початку 16 ст. португальський король під тиском церкви був змушений оголосили про вигнання євреїв з Португалії або їхнє насильне хрещення. Частина євреїв асимілювалася та перетворилася на "португальців" - їх називали новими християни, але багато хто з ним мімікрував під християн, саме так зʼявилась alheira - португальська єврейська ковбаса, але це інша історія. Отже, ті, хто хотів зберігати єврейську ідентичність виїхали з країни.У 19 столітті Португалія визнала помилку і почала повертати євреїв. Цей процес продовжився і в 20-му, і в 21 століттях.У 2015 були ухвалені правки до закону про громадянство (Lei da Nacionalidade), які дали право нащадкам євреїв-сефардів, яких вигнали з Португалії в часи Інквізиції, отримувати громадянство за спрощеною процедурою. Але для цього потрібно було довести своє походження.Це новація зацікавила багатьох - були подані 137 087 заяв від нащадків сефардів. Громадянство отримали 56 685 заявників, офіційно відмову - лише близько 300. Решта 80+ тисяч загрузли у місцевій бюрократії, як в лімбі.Серед щасливчиків, які отримали громадянство Португалії, був такий собі Роман Абрамович.Виявилось, що його бабуся також була з сефардських євреїв. І це встановив дуже шанований рабин з Порту Даніель Літвак.Цей сеньйор видав мільярдеру сертифікат про те, що він прямий нащадок португальських євреїв, а той факт, що у Абрамовича навіть прізвище не сефардське, а вказує на походження від євреїв-ашкеназі (євреї родом з Німеччини та Франції), взагалі нікого не засмутив.Нікого, крім журналістів. Ті почали копати і викрили цілу корупційну схему. Бо під прикриттям єврейської громади люди провертали “сірі справи”.А Абрамович був лише верхівкою айсберга. Всі розуміли, що віднайти коріння з 16 ст. для мешканців колишнього “совка” - практично неможливо. Бо всі архіви давно згоріли в полум’ї революцій, погромів, війни, репресій та депортацій.І Абрамович тут не виключення. У нього в роду були євреї з Литви, Білорусі та Києва. Дід по маминій лінії взагалі був українцем, його звали Василь Михайленко. Але, звісно, ніяких подробиць про можливі зв’язки з Португалією відстежити просто неможливо.Це спричинило величезний скандал і влада Португалії змушена була реагувати попри те, що Абрамович вже почав у традиційній для себе манері купляти нерухомість в Алгарве.“Сприяло” швидкій реакції зазвичай не надто прудкої бюрократії російське вторгнення до України. Тому в квітні 2022 можливість отримати паспорт нащадкам сефардів фактично прикрили.Рабин Літвак намагався втекти до Ізраїлю і був затриманий в аеропорту Порту. Далі був суд, рабина виправдали, але, як кажуть, “неприємний осад залишився”. Тож нині програма репатріації євреїв похована.А Абрамович?У нього все добре. І хоча вілла, яку він колись купив за 10 млн євро, досі під арештом через санкції, це не є для мільярдера аж такою проблемою.Іпотека у Португалії 👈#russiaisaterroriststate👉 Підпишіться☕️ Купити мені каву

Португалія: Чому тут в океані завжди холодна водаХолодна вода в океані - головна претензія до Португалії у туристів. Для багатьох температура води 17-18 градусів влітку часто стає неприємним сюрпризом. Причому 20-23 градуси на узбережжі в Алгарве також не рятують ситуацію. Звісно, якщо людина не “морж” або не підготовлений серфер чи кайт-серфер.Але чому так? Чому в субтропічному кліматі така холодна вода в океані?Звинувачувати у низькій температурі води треба холодну Канарську течію (це частина Гольфстріму), яка направляє воду до берегів Португалії. Океанську течію женуть вітри, які інколи називають - пасати. А влітку вздовж берегів дує сильний північний вітер, в Португалії його називають Nortada. Він буквально здуває теплу воду з поверхні океану та жене її далі від берега.Через специфічний гідрологічний феномен підйому глибоких вод, який науковці називають Upwelling, вода на прибережних пляжах не встигає нагрітися, яким би сильним не було сонце. Найбільшу силу Upwelling має десь з червня (якраз ось зараз почалося) по вересень, тобто в найпопулярніший час для відпусток.Замість теплої води, яку відганяє Nortada, з глибини підіймається холодна вода, температурою десь 4 градуси. Ось вона і псує все враження туристам. Але тішить серферів і рибалок, адже ця вода дуже багата на поживні речовини та планктон, що створює біля берегів неймовірне біорозмаїття.Глибина дійсно солідна - місцями понад 5 км. У районі Лісабону континентальний шельф різко обривається, переходячи у глибоку океанічну ущелину.Підняття води з глибин - одна з причин появи в гирлі річки Тежу дельфінів, океанська вода з глибин заходить в річку під час припливів - дельфіни запливають разом з нею.Отже, холодну воду жене Канарська течія. Вона зі швидкістю 400-700 метрів на годину несе холодні маси води з північних широт Атлантики - з районів Гренландії та Ісландії.Тобто маємо справу з гігантським природним кондиціонером, але в якого тільки один режим - на охолодження.Чому ж тоді на східному узбережжі Алгарве на півдні Португалії вода тепла? Там про це подбала природа - ці пляжі захищені від сильних океанських течій і вітрів, тому не дають здувати воду, що дозволяє сонцю прогрівати її до цілком курортних +24°C - +26°C. Також там вже починає працювати фактор теплого Середземномор’я.Якщо хочете теплої води і не готові їхати в Алгарве, зверніть увагу на лагуни та захищені від вітрів затоки. Наприклад, Lagoa de Óbidos або Praia da Lagoa de Albufeira та інші. Там буде на кілька градусів тепліше.Друзі, якщо вам цікаві ось такі короткі розповіді про Португалію, ставте лайки, поширюйте мій контент і по можливості підтримуйте цей мій проєкт через Buy me a coffee.Вікна ПВХ у Лісабоні 👈#russiaisaterroriststate 👉 Підпишіться☕️ Купити мені каву

Португалія: Культове фото річки Синій Дракон - міф чи правда?У соцмережах час від часу виринає фото, зняте з висоти, під назвою “річка Синій Дракон” з підписом, що це Португалія. Такі пости збирають чимало лайків, але в коментарях постійно пишуть, що це фотошоп, а тепер вже - витівки ШІ.Суперечки щодо “Синього дракона” тривають і досі. Розповідаємо, що про це відомо. Адже для цього є дуже потужний привіт - сьогодні день народження легенди. 6 червня 2010 фото вперше було завантажене в мережу.Так, це реальне фото, без будь-якого фотошопу. Його автор - фотограф-аматор з Вельсу Стів Річардс. Дивну річку він побачив під час польоту рейсом “Кардіфф - Фару” незадовго до прибуття. Оскільки фотоапарат завжди при ньому - Стів зробив знимок і згодом 6 червня додав його у свій альбом на Flickr.Ось пряме посилання. Певний час фото не викликало великої цікавості. Поки в 2011 на нього випадково не звернули увагу користувачі соцмереж з Китаю. Русло річки дійсно дуже нагадує дракона, як його уявляє китайська міфологія. Тому фото стало вірусним і розлетілося мережею. Нагадаємо, в Китаї дракон є символом удачі.Паралельно з цим автора фото почали цькувати. Його звинуватили у підробці, монтажі та фотошопі з комп’ютерною графікою.Булінг був дійсно затятий. Стіву навіть довелося виправдовуватися та пояснювати, як він зробив це фото. Пряма мова автора:Це ДІЙСНО фотографія реального місця, яку я зробив під час нашого польоту з Кардіффа до Фару. Блакитний колір — це вода, що відбиває небо, а білі цятки — це, звісно, хмари. Яскраві кольори — це результат обробки оригінального знімка у програмі Topaz Adjust 4.Не те щоб ця інформація допомогла тим, хто переконаний, що це підробка, але принаймні вона дає мені можливість розставити всі крапки над «і» для тих, хто готовий прочитати цей текст.Дискусія — це добре, і я дуже радий, що моя фотографія викликала стільки обговорень!Звісно, йому знову мало хто повірив. Але це вже їхні проблеми.А що ж на фото? Це річка Odeleite в Алгарве поблизу Каштру-Марім. Такого казкового вигляду її русло набуло порівняно нещодавно - після будівництва греблі Barragem de Odeleite в 1998.Греблю збудували, щоб налагодити водопостачання у посушливі райони.При цьому химерне русло - не задум інженерів, ті самі не знали про красу, поки не побачили фото з висоти пташиного польоту. Не знали про це і місцеві фермери. Це все природа. Як бачите - вона і є найкращий інженер.Коли греблю запустили, вода швидко поглинула прилеглі долини та вигини річки Odeleite. Рівень води піднявся рівно настільки, щоб заповнити всі відгалуження річища, які тепер виглядають як «лапи», «вуса» та «хвіст» дракона.Тож тепер в Португалії на одну туристичну принаду більше. Довгострокова оренда у Португалії 👈#russiaisaterroriststate 👉 Підпишіться☕️ Купити мені каву

Португалія: Вольфрамова лихоманкаНещодавно розповідали вам як нацисти збили цивільний літак, що летів з Лісабона до Англії. І як це вплинуло на подальший хід Другої світової війни, зокрема, на відмову Португалії від продажу вольфраму.Це суттєво послабило Гітлера та його танки, а головне - прискорило крах нацистів. Оголосила Португалія про ембарго на продаж вольфраму 82 роки тому - 5 червня 1944. Але спершу дуже добре на цьому заробила. Ось як це було. #історіяДруга світова була війною технологічною і одним з “тонких місць” був вольфрам - стратегічно важливий метал. Він був “секретним інгредієнтом” бронебійних снарядів, вогнетривкої сталі для танків і ще багато чого.В природі вольфрам у чистому виді не зустрічається, але є у складі мінералів. Ними дуже багата Португалія. Країна тримала у Другій світовій нейтралітет і не влізала у воєнні справи, натомість не обмежувала економічні контакти.Португальський вольфрам став знахідкою для Гітлера. У самій Португалії це запустило “вольфрамову лихоманку” / febre do volfrâmio - селяни масово кидали поля й йшли видобувати вольфрамову руду на копальні до Minas da Panasqueira (Fundão), Rio de Frades (Arouca), Regoufe та Sazes da Beira (Seia).Простий факт - у роки війни Португалія стала другим після Швейцарії найбільшим отримувачем золота від Третього Рейху.За оцінками американської розвідки, Португалія отримала понад 120 тонн золота від Німеччини в період Другої світової. Це мінімальні та приблизні цифри. Насправді могло бути більше.Німці спершу платили рейхсмарками, але Салазар швидко поставив вимогу - тільки золото і нічого іншого.Так до Португалії “перепливло” золото з резервів нацбанків Австрії, Бельгії, Чехословаччини, Нідерландів та Норвегії. А також золото, конфісковане нацистами у жертв Голокосту. Це були переплавлені прикраси та золоті зуби замордованих людей.Зливки везли до Швейцарії, а потім спеціальними конвоями до Португалії. За них Салазар сплатив всі зовнішні борги і запустив нову хвилю модернізації. При цьому прості люди в Португалії в цей час голодували.На вольфрамі піднялися колись відомий промисловий гігант CUF (зараз залишилась назва тільки у CUF клінік, інші напрямки мають інші назви), промисловець-філантроп António Medeiros, а також придворні банкіри режиму - родина Espírito Santo.Союзникам дуже не подобались зухвалі порушення санкційного режиму, але вони нічого не могли зробити з Салазаром. Хіба що перекупати за подвійну ціну португальський вольфрам, щоб він не дістався Гітлеру.Паралельно з цим Британія та США чинили шалений дипломатичний тиск на португальців, вимагаючи припинити торгівлю на крові. Те саме було з Іспанією, яка також мала багаті поклади вольфраму.Погодився відмовитись від бізнесу на крові Салазар лише у 1944-му, символічно - за день до висадки союзників у Нормандії. До кінця війни в Європі залишалось 11 місяців.До речі, через оголошене Салазаром ембарго, яке стосувалося всіх учасників війни, довелося закрити вольфрамові копальні. Через це десятки тисяч людей опинилися без роботи.Після закінчення війни про золото знову згадали. Союзникам вдалося довести приналежність до нацистів 44 тонн з португальських золотих запасів. Португалія відмовилась повертати і заявила, що нічого не знала.Паралельно з цим частину зливків, деякі з яких були зі свастикою чи знаками нацбанків загарбаних нацистами країн, режим Салазара таємно вивіз до Макао. Там їх сліди загубилися.Нічого не змінилося й після Революції Гвоздик. У 1999 державна комісія на чолі Маріу Соарешем дійшла до висновку, що Португалія нічого не знала про незаконне походження золота в момент його отримання, а тому відмовилася від виплати компенсацій жертвам.При цьому ніхто не здивується, що в Лісабоні на Rua do Ouro у підземних сховищах Banco de Portugal досі зберігаються зливки зі свастикою.Що ж до вольфраму, то нині Португалія переживає ренесанс його видобутку, але вже поводиться чесно. Юрист у Португалії 👈#russiaisaterroriststate👉 Підпишіться☕️ Купити мені каву

🍦Головне морозиво ПортугаліїНа вулиці літо, а це значить, що час поговорити про морозиво. Тим більше, що в Португалії є свій бренд, який нині відомий в усьому світі.Мова про Santini. Його португальська історія почалась у 1949 році в Ешторілі. Саме тоді мігрант з Італії Аттіліо Сантіні відкрив на березі океану невеличке кафе, в якому продавав морозиво власного виробництва. Дон Аттіліо - спадковий кондитер. Родина Сантіні займалася виготовленням десертів, які в Італії називають джелато, ще з XIX століття. Його прадід навіть мав власну кондитерську у Відні за часів імператора Франца Йосифа.Шлях Аттіліо Сантіні до Португалії не був прямим. Він втік з батьківщини під час Першої світової війни. Сантіні родом з італійських Альп, які тоді були під владою Австро-Угорської імперії й за які розгорнулася кривава бійня. Спочатку він жив у Франції, потім повернувся до Італії: працював на лісопилці, служив в армії й навіть був професіональним футболістом, але згодом повернувся до родинної справи та відкрив кафе в Мілані в 1937 році.В цей час на горизонті знову була війна, тому Аттіліо Сантіні знову залишає батьківщину та опиняється в Іспанії, яка у Другу світову тримала нейтралітет.В Іспанії він одружився і відкрив власне кафе у Валенсії. Там він познайомився з португальським дипломатом, якому дуже сподобалися десерти Сантіні й він запросив італійця до Португалії.Сантіні прибув сюди в 1947 й вклав всі кошти в бізнес - відкрив невеличку фабрику з виробництва вафельних конусів для морозива, а в 1949 - перше кафе з джелато в Ешторілі.Це був джекпот. Достойних конкурентів у Сантіні в Португалії просто не було. Його морозиво було найкращим. Найкращою була й локація. Португальська Рів’єра у 1950-ті переживала розквіт - тут оселилися представники європейської та світової еліти.Всі ці королі, принцеси, маршали, зірки та мільйонери стали постійними відвідувачами кафе, друзями засновника і амбасадорами десертів Сантіні. Кращої реклами годі було й шукати. Бізнес стрімко пішов вгору, а Santini взявся за його масштабування. Він почав відкривати нові кафе на узбережжі. У 1971 новим флагманським кафе бренду став заклад в серці Кашкайша. У 20 столітті мережа Santini стала легендою, але залишалась місцевим брендом. Santini Caffè працювали здебільшого сезонно. Нова ера почалася у 2009. Тоді родина Santini залучила нових інвесторів та почала свою експансію (при цьому компанія залишилась сімейною). Морозиво стало доступним цілий рік, відкрилися нові кафе й з’явилися нові фанати.Щоправда, ціна на джелато - трохи кусається. Але на це є свої причини. Морозиво виготовляється за тими ж рецептами, які Аттіліо привіз з Італії багато років тому. Морозиво Santini - на 100% натуральний продукт, без барвників і консервантів. Сьогодні Santini вважається одним із найкращих виробників морозива у світі за версією Financial Times і справжнім гастрономічним символом Португалії.Фабрика Santini в Carcavelos працює невтомно. Влітку щодня туди привозять від 2 до 3 тонн свіжих фруктів для виготовлення фірмового сорбету. На піку фабрика виробляє 2 500 літрів морозива на день.До речі, туди можна потрапити на екскурсію.Друзі, якщо вам цікаві ось такі короткі розповіді про Португалію, ставте лайки, поширюйте мій контент і по можливості підтримуйте цей мій проєкт через Buy me a coffee.Обмін крипти у Португалії 👈#russiaisaterroriststate👉 Підпишіться☕️ Купити мені каву

Португалія: Sumol - як народилася соковита легенда72 роки тому вперше про себе голосно заявила компанія, нині відома як Sumol. Тоді в перші дні червня 1954 фірма презентувала у передмісті Лісабона Алжеш на терасі культового кафе Caravela D'Ouro (воно існує і досі) свій винахід - новий газований напій з відчутним смаком апельсинового соку та вайбом Алграве (бо найсмачніші апельсини - саме там).Напій отримав назву Sumol. Таємниця неймінгу доволі проста. Це поєднання двох слів - Sumo (сік) та Sol (сонце).Можна сказати, що Sumol випередив свій час, творці рецепта зробили ставку не на модну “хімію” та ароматизатори, а на класику - натуральний сік і фруктову м’якоту.Завдяки фірмовому процесу пастеризації без нагрівання та використання консервантів Sumol довго зберігався і не псувався. Смак свіжовичавлених фруктів є і в сучасному Sumol. У цього є технологічне пояснення (такий ефект дає нижчий рівень карбонізації порівняно з класичними газованими водами).Нова газировка стала хітом у відвідувачів кафе і винахідники задумалися над масштабуванням успіху. Нагадаємо, що сильних конкурентів у Sumol не було, бо в часи Салазара “кока-кола” була під забороною (розкажемо про це згодом окремо). Це полегшило справу - і 20 грудня 1954 року компанія офіційно зареєструвала торгову марку Sumol. Але успіху не було б, якби новий напій не сподобався людям. А він мав шалений успіх. Пастеризований апельсиновий сік у скляній зеленій пляшці 0,25 л став одним з символів Португалії.Компанія-виробник Sumol з’явилась за кілька років до того - в 1945-му на Алжеш. Тоді декілька місцевих друзів-бізнесменів об’єднали свої сили, щоб придбати рефрижератори та відкрити невелику “фабрику” для виготовлення льоду та апельсинової пасти. Статутний капітал фірми, яка отримала назву Refrigor, Lda, становив 100 000 ешкуду. Тоді це було 4000 доларів, тобто з урахуванням інфляції - близько 65 тисяч нинішніх євро. Не багато, але й не мало.Спочатку це було буквально ручне виробництво - м’якоту помаранчів варили у великих каструлях на 60 літрів, потім так само вручну розливали по банках.Refrigor був локальним гравцем без великих амбіцій, але в 1949 у бізнес увірвався António João Eusébio. Він взагалі-то був податковим інспектором, але вирішив кардинально змінити своє життя.Для цього він викупив долю у Refrigor у своїх батьків і переконав інших партнерів ризикнути. Компанія змінила напрямок діяльності й почала експерименти з пастеризацією соків і газованкою.Напій Sumol Laranja, створений у 1954, став щасливим квитком до вищої ліги. Успіх був настільки великим, що компанія взяла ім’я свого винаходу.Нині фірма, що колись з’явилась на Алжеш, має ім’я Sumol+Compal. Це великий промисловий гігант і один з капітанів капіталістичного виробництва в Португалії. Продукція компанії відома у 50 країнах світу, річний обіг - близько 400 мільйонів євро. Компанія має 5 заводів, 4 з яких у Португалії, ще один - в Мозамбіку.Власниками компанії є спадкоємці António João Eusébio, головний акціонер - французька Castel Group.У портфоліо компанії 16 брендів, розділених на 6 категорій продуктів: соки та нектари, безалкогольні напої, вода, фруктові снеки, овочі та томатні продукти, а також слабоалкогольні напої.Це Sumol і Compal, а також Bongo, Guaraná, Lipton, Frize тощо. Компанія щорічно переробляє 140 000 тонн фруктів та овочів через 40 ліній розливу.Меблі на замовлення у Португалії 👈#russiaisaterroriststate👉 Підпишіться☕️ Купити мені каву

Португалія: Хто тут отримував польський орден Білого ОрлаМіж Польщею та Україною нове загострення через історію. Поляки поставили під сумнів право України вшановувати своїх героїв та образились на те, що президент Зеленський надав Окремому центру спеціальних операцій "Північ" ССО ЗС України почесне найменування "імені Героїв УПА".Від цього у наших західних сусідів добряче так запалало. Дійшло до того, що їхній президент пан Навроцький навіть заявив, що хоче забрати у Зеленського орден Білого Орла - найвищу польську нагороду. Прецеденти забирання нагороди були, але їх можна порахувати на пальцях.При цьому кавалерами Ордену досі є дуже одіозні персонажі. Наприклад, російська цариця Катерина Друга, яка знищила польську державність. Або фашистський диктатор Беніто Муссоліні. Або його угорський побратим Міклош Горті. Або інший союзник Гітлера болгарський цар Борис III. Їх у Польщі не вважають ворогами, тому не поспішають забирати Орден. На відміну від українського президента.Є серед кавалерів найвищої польської державної нагороди також і португалець. А самі обставини нагородження нагадують суцільний зашквар. У цій історії, до речі, також є український слід. Куди ж без нього...20 грудня 1930 Order Orła Białego отримав ніхто інший як генерал Ошкар Кармона. Ми про нього нещодавно розповідали. Це той самий, що організував декілька заколотів, поставив себе президентом Португалії та запросив на додачу Салазара, який побудував в країні диктатуру.Орден генералу вручив особисто польський диктатор маршал Юзеф Пілсудський. Для цього він навіть прилетів до Португалії й це був найдовший його закордонний візит.Але за що така нагорода? А це найцікавіше. Португальська преса того часу писали про історичний візит Пілсудського і називала його “щитом Європи проти більшовизму”. Але насправді все було не так.Бо до Португалії маршал приїхав не домовлятися про політику, а відпочивати. З молодою коханкою. Її звали Євгенія Левицька. Вона була українкою з польським корінням, яка народилася в Черкасах та вчилася у Києві. У Речі Посполитій жінка з родиною опинилась, рятуючись від більшовиків.Левицька була на 28 років молодша за диктатора, але це не завадило бурхливому роману. Як і той факт, що Пілсудський був одружений.Вона була лікаркою-фізіотерапевткою та переконаною прихильницею “повітряних процедур” (перебування на відкритому повітрі у частково чи повністю оголеному стані). Пані Левицька вмовила маршала кинути все (нагадаємо, в цей час в Західній Україні, яка тоді була окупована Польщею, відбувалася кривава пацифікація та масова міграція “на креси”). А перед тим маршал розігнав парламент і закрив своїх політичних опонентів у Брестській фортеці та провів у листопаді 1930 “правильні вибори”.Пілсудський все це покинув і втік з коханкою на Мадейру. Він з Левицькою оселився у Фуншалі на знаменитій віллі Quinta Bettencourt.Цей вояж був напівтаємним, крім Левицької маршала супроводжували лише 2 людей - особистий лікар та охоронець. Відпустка диктатора у польській пресі викликала неймовірний скандал і купу конспірології. Дотепники навіть почали складати вірші про «Маршала на Мадейрі», висміюючи підстаркуватого диктатора.Але сам Пілсудський на це буквально “забив”. Він провів на Мадейрі 3 місяці - до березня 1931. І лише тоді повернувся до державних справ.Фактично оплатою відпустки і став Order Orła Białego для генерала Кармони. І в посібника Салазара нині ніхто не думає нагороду забрати. От так #історія.До речі, на цьому вона не закінчилася. Бо 35-річна Євгенія незабаром померла за дивних обставин. Її знайшли непритомну у власному кабінеті у Варшаві, а за 2 дні її не стало. Маршал з’явився на її похороні як приватна особа і стояв у задніх рядах. Ця історія породила ще більше легенд. Розтин підтвердив отруєння.ЗМІ писали, що перед смертю її відвідала дружина диктатора, також писали, що у смерті могли бути винні спецслужби. Є прихильники версії про самогубство. Але як було насправді ми вже, мабуть, не дізнаємось.Екскурсії у Португалії 👈#russiaisaterroriststate👉 Підпишіться☕️ Купити мені каву

Португалія: Як воєнний злочин нацистів переконав Салазара Якщо ви цікавитесь історією, то знаєте, що Португалія під час Другої світової війни була нейтральною. При цьому країна мала активні бізнесові та політичні зв’язки і з обома таборами (і непогано на цьому заробила). Але в 1943 Салазар нарешті обрав сторону (і не помилився).Це рішення мало багато наслідків, серед яких членство Португалії в НАТО, консервація режиму Estado Novo, а також досі активна американська воєнна база на Азорах.Що ж переконало Салазара та схилило на правильний бік? Нині вважається, що головну роль відіграли таланти Черчилля, який нагадав Салазару про давній союзницький договір.Може, й так, але в історії була інша подія, що претендує на статус “останньої краплі”. Вона сталася 1 червня 1943.Тоді нацисти збили британський цивільний літак рейсу BOAC 777 компанії KLM Douglas DC-3, який летів з Лісабону до Брістоля. Його атакували над Біскайською затокою одразу 8 важких штурмовиків Junkers Ju 88. Шансів на порятунок у “Дугласа” не було жодних.У катастрофі загинули 13 пасажирів і 4 члени екіпажу. Загалом - 17 людей. Серед них - дуже відомий британський актор Леслі Говард. Він грав у “Пігмаліоні” та “Віднесених вітром”. Також там були інші відомі та важливі люди, а ще діти, найменшій жертві було лише 18 місяців.Атака не була випадковістю. Німці вважали, що на борту може перебувати Черчилль, який якраз вів в цей час переговори з Салазаром. Або інші британські чи американські високопосадовці. Або шпигуни.Підстави так думати у німців дійсно були. Британці та американці під час війни активно користувалися нейтральним статусом Португалії та використовували її як транзитний хаб між США, Африкою та Європою.Без зупинки в Лісабоні, наприклад, не було б американської атомної бомби. Бо саме транзитом через Португалію до Англії потрапив один з її "батьків", уродженець Боярки (Київщина) Георгій “Джордж” Кістяківський. Він є у фільмі Нолана “Оппенгеймер”. Саме український вчений спеціально літав в червні 1941 до Британії, щоб отримати інформацію про їхню ядерну програму. Це дало Мангеттенському проєкту суттєвий імпульс.Згодом нацисти оголосять, що збили цивільний борт випадково, сплутавши його з воєнним літаком. Але їм ніхто вже не повірить. Черчилль почав розкручувати тему замаху на себе, в Португалії сприйняли це як образу, а світ назвав атаку воєнним злочином. Трагедія не лишила ні в кого ілюзій щодо нацистів.Тож 17 серпня 1943 Салазар дав дозвіл Великій Британії на використанні Lajes Field на Азорах. Це стане вирішальним моментом у Битві за Атлантику.А 5 червня 1944 - майже на роковини трагедії - Салазар оголосив про ембарго на продаж стратегічного важливого вольфраму. Він був необхідним для виробництва надміцної сталі для військової техніки та бронебійних снарядів. Для Гітлера це був дуже болісний удар. І він сильно прискорив крах нацистів.Меблі на замовлення у Португалії 👈#russiaisaterroriststate👉 Підпишіться☕️ Купити мені каву

Тютюн, нікотин, Португалія та французька королеваЛише вчора розповідали про гостю з Південної Америки - картоплю, сьогодні ж настала черга її близького родича та земляка. От тільки на відміну від картоплі корисною цю рослину її не назвеш. Бо мова про тютюн, а 31 травня світ відзначає День без тютюну.Як ви вже зрозуміли, без Португалії не обійшлося і тут.Листя тютюну використовували під час своїх ритуалів американські індіанці, про їхні трубочки з листя тютюну, які ті називали “тобако”, та пускали дим з носа, писав ще Колумб у своєму щоденнику в 1492. Він же привіз тютюн до Європи. Але товаром широкого вжитку тютюн тоді не став.Для цього потрібно було, щоб пройшло кілька століть, а також - щоб з'явилася людина, яка б поглянула на цю історію як на бізнес-ідею, а ще - створила відповідну легенду.Такою людиною став дипломат Жан Ніко - французький посол у Португалії.Ніко, якого відправили в 1559 до Лісабона домовлятися про шлюб принцеси Маргарити (та сама королева Марго з романів Дюма) та короля Себаштіана (про нього багато писали на каналі), зацікавився екзотичною рослиною.На той час тут вже існували плантації тютюну, а рослина мала певну популярність.Але оскільки малому Себаштіану тоді було лише 5 років, то справа якось не задалась, і в дипломата з’явилось багато вільного часу.Його посол присвятив дослідженню лікувальних здібностей тютюну. Португальці використовували тоді тютюн як лікарський засіб - для лікування головного болю та, увага, захворювань шкіри.Зауважимо, що тоді європейці (на відміну від індіанців) тютюн не палили, а використовував у вигляді сухого порошку для нюхання, мазей і компресів.Ніко в силу тютюну повірив і сам на нього “підсів”. Тримати таємницю дипломат не бажав, а навпаки вирішив на цьому заробити. Тому Ніко у 1560 відіслав зерна тютюну та перетерте листя до Франції до королеви Катерини Медічі.Та страждала від мігреней і після “бандеролі” з Португалії їй дійсно стало краще. Вірогідно, спрацював ефект плацебо чи, може, просто стався роковий збіг.Слава про “порошок королеви” миттєво поширилась при Дворі й нюхати тютюн стало модно. У тому ж 1560 у Франції висадили першу плантацію тютюну (або Herba Regina - трава королеви), а задоволена Катерина віддячила Жану Ніко тим, що назвала “ліки” на його честь. Nicotiana.З того часу почалося повномасштабне та переможне захоплення тютюном світу. Незабаром він з’явився і в українських землях.Вже у 1604 під Ромнами з’явилась перша відома історикам плантація тютюну. Українська назва походить від турецького tütün. Це вказує на те, звідки прийшла до нас ця рослина. Але палили люльки козаки і до цього. Але замість тютюну були м’ята, донник, полин і, звісно, коноплі.Інвазія тютюну триває і досі, попри багатовікові обмежувальні заходи та навіть репресії. Попри все це людство ніяк не може позбутися цієї шкідливої звички, а кількість жертв тютюну обчислюється мільйонами.Нині нікотином на честь французького посла в Португалії називається основна речовина в тютюні. Її виділили хіміки в 19 столітті. Також було доведено, що в малих дозах нікотин діє як стимулятор, через що створює в курця ілюзію допомоги, але при цьому викликає сильне звикання. Ну, а у великих (50–60 міліграмів) - це небезпечна і навіть смертельна отрута.Будь-які “цілющі властивості” тютюну є міфом. У будь-якому вигляді (куріння, жування або нюхання) тютюн завдає шкоди організму, викликає сильну залежність та містить десятки токсичних канцерогенів. Тому панам Колумбу та Ніко за це зілля не дякуємо.Бухгалтер та податковий консультант у Португалії 👈#russiaisaterroriststate👉 Підпишіться☕️ Купити мені каву