Як Португалія навчили світ перемагати Наполеона

Наполеон тричі намагався захопити Португалію й тричі отримував на горіхи. Про перший раз ми нещодавно розповідали, другий захлинувся на півночі країни, а третій і вирішальний розпочався в липні 1810. Його головною подією стала битва на горі Буссаку 27 вересня.

Бусакку - це не зовсім гора, її висота - лише 549 метрів, але це дуже солідний гірський хребет, що розтягнувся на 16 км. Це така собі “стіна від здичавілих”, з середньою висотою в 300 метрів. Хребет вкритий лісом, там важко пересуватися і складно використати переваги в кінноті та артилерії. Ба більше - там легко влаштувати засідки і те, що зараз назвали б “активною обороною”.

З усім цим  і зіштовхнувся, як вважається, найталановитіший маршал Наполеона Массена. Саме йому Наполеон довірив армію в 65 000 людей і 112 гармат для підкорення Португалії. Йому протистояв британський генерал Веллінгтон, що мав 25 тисяч британців, стільки ж португальців і 78 гармат. Крім вояків Веллінгтон міг розраховувати на допомогу місцевих, які ненавиділи французів і активно допомагали.

Генерал вирішив використати цю перевагу і мобілізував якомога більше людей для створення лінії оборони, відомої як Torres Vedras (довжиною понад 80 км). Також були знесені мости, перекопані дороги.

Массена вирішив нівелювати всі зусилля Веллінгтона перемогою у генеральній битві. Нею стали бої на Бусакку. Це дуже стратегічно важливе місце, оскільки лежить на перетині шляхів на Коїмбру та Лісабон. Сам там англійці та португальці укріпили свої позиції і запросили французів до штурму - ті пішли атакувати в лоб. У горах маневри окупантів були не такі швидкі й вони були, немов на долоні - тож їх почали розстрілювали залпами, натомість французи не могли нормально вишикуватись в лінії, щоб відповісти своїми.

Французи здійснили 5 спроб штурму позиції, але щоразу їхні “м’ясні атаки” були відбиті. Веллінгтон також сховав частину військ на іншому схилі - французи їх не бачили і не могли вибити артилерією. Згодом цей резерв, коли атаки Массени захлинулися, перейшов у контратаку і приніс англійцям і португальцям перемогу.

Французи 27 вересня втратили 4500 людей (з них вбитими - 522), їхні суперники - втричі менше.

Після цього англійці та португальці спокійно відступити на неприступні лінії Torres Vedras, запросивши французів вглиб лісів. А там на тих вже чекали засідки від португальської легкої піхоти - Caçadores, “випалена земля”, перспектива голодної осені та сезон дощів.

“Зимовка” коштувала французам  ще 25 тисяч людей - хтось помер від хвороб, хтось загинув у дрібних сутичках, а хтось пішов у “СЗЧ”. При цьому Веллінгтон зберіг свою армію. Тож маршалу Массені нічого не залишалося, як у квітні 1811 відступити до Іспанії. Так Португалія за допомогою історичного союзника відстояла свою Незалежність.

Португальці та англійці застосували проти військ французів тактику випаленої землі, яка за два роки буде використана вже росіянами, які тоді взагалі програли всі битви Наполеону (включно з Бородіном), але все одно перемогли. Бо хоч і не мали свого талановитого Веллінгтона, але мали перед очима свіжий досвід Португалії.

Якщо добре розумієте англійську - ось вам детальний розбір битви. А якщо хочете не документальної правди, а художньої драми - рекомендую фільм Linhas de Wellington. Там легендарного полководця грає сам Джон Малкович. До речі, це фільм спільного виробництва Португалії та Франції, які 200 років по тих подіях примирилися і нині розповідають про драматичні сторінки історії разом.

Вікна ПВХ у Лісабоні 👈

#russiaisaterroriststate

👉 Підпишіться
☕ ️ Купити мені каву