Португалія та День вишиванки 21 травня Україна відзначає день вишиванки. Для українців вишиванка дійсно дуже важлива, вона стала не просто одягом, а нашим символом. Дуже приємно бачити на наших мітингах людей у вишиванках. Завдяки вишиванці українця видно здалеку. Але також правдою є те, що з вишиванкою пов’язано чимало міфів і легенд. Насправді немає нічого страшного в тому, що вишиванка - не спадок від Трипілля, давніх германців, кельтів чи слов’ян, не зображена на фігурках з Мартинівського скарбу і не мала широкого вжитку 300 чи навіть 200 років тому. Найголовніше, що вишиванка має дуже важливе значення саме зараз для нас. Ручна вишивка на одязі - не суто наш винахід, свої традиції є в багатьох країн. Португалія - не виняток. Якщо ви бували в Museu do Traje в Лісабоні або на місцевих етнофестивалях чи ярмарках, то могли бачити португальців у їхніх народних вбраннях. І вишита сорочка є важливою частиною народного костюма. Фото португальців у їх традиційних костюмах і вишитих сорочках можете знайти на сторінці дуже відомого місцевого фотографа Abel Cunha. Цікаво, що вишивка з північних регіонів Португалії, наприклад - з містечка Viana do Castelo (регіон Minho) дуже схожа на українську. Схожість можна простежити і по кольорах, і по техніці, і по візерунках. Схожість місцевої вишивки з Полтавською та Борщівською експерти помітили давно. Тут і вишивка гладдю та хрестиком, і використання декоративних мережок. Бачимо схожі рослинні та геометричні форми, кольорову гамму тощо. У Нью-Йорку в Метрополітен-музеї зберігається дуже цікавий альбом зразків вишивки, переданий до колекції у 1925 році. Вчені припускають, що він португальський чи іспанський (Галісія). В описі вказується, що це вишивка 17 століття, але, здається, автори помилилися, бо навряд би матеріали могли зберігатись так довго. І не факт, що такі техніки та нитки тоді взагалі існували. Але зразки дуже цікаві і паралелі з українською вишивкою очевидні. Чому так, якщо між регіонами не було прямих культурних зв’язків, якщо не враховувати часи раннього середньовіччя? Це питання, на яке ствердної відповіді немає. Нині дослідники схиляються до думки, що в усьому винні каталоги, доступні жінкам і в Португалії, і в Австро-Угорщині, і в російській імперії приблизно 100 - 150 років тому. Їх видавали виробники ниток, знаменитих “муліне” (такі як французька фірма DMC або франко-російська “Брокар” тощо). У Португалії ці каталоги навіть видавали окремо португальською мовою під назвами Álbum de Bordados або Enciclopédia dos Trabalhos de Senhora. Їх можна було придбати у галантерейних магазинах (retrosarias). Ці альбоми друкували зразки вишивки з різних країн (України, Марокко, Іспанії тощо), вони мали велику популярність й так візерунки ширились Європою, щоб вже в наш час породити легенди. Завдяки фабричним ниткам від DMC та інших фірм вишивка з елітарного ремесла пішла в народ і стала масовою. Натомість альбоми та каталоги малюнків для вишивки стали для майстринь з різних країн за зразок. Ця версія дійсно має сенс, бо вигадати новий візерунок і органічно вписати його - доволі складне завдання. Повторити ж за зразком - значно простіше. Хто вишиває хрестиком - той це добре знає. Так чи інакше, але за останні 100 чи 200 років вишивка та вишиванки стали нашим символом і нашою зброєю. Друзі, якщо хочете дізнатися більше про історію української вишивки та вишиванки без міфів - рекомендую це відео від колег з каналу “Локальна історія”. Екскурсії у Португалії 👈 #russiaisaterroriststate👉 Підпишіться☕ ️ Купити мені каву