Чому Португалія НЕ голосує в ООН за засудження работоргівліУ ніч на 26 березня (вчора) в Генасамблеї ООН було ухвалено резолюцію, яка визнала трансатлантичну работоргівлю «найтяжчим злочином проти людства». Ініціатором голосування стала Гана. За проголосували 123 країни, США, Аргентина та Ізраїль були проти, а країни ЄС - утримались. Серед них і Португалія. Те саме з солідарності з союзниками зробила Україна.Що ж сталося? Невже Португалія проти засудження работоргівлі? Ні, але є нюанс, метою резолюції є не лише відновлення справедливості, але й цілком практичні репарації. Саме так, країни Африки хочуть не лише вибачень, але й грошей. При цьому генсек ООН португалець Антоніу Гутерреш їх в цьому підтримує. Але традиційно обережно та без конкретики.Для Португалії це питання дуже непросте. Бо ця країна, власне, і вигадала трансатлантичну “трикутну” работоргівлю й дуже добре на ній заробила. Про це нещодавно детально розповідали.Дійсно, більшість чудових португальських храмів і палаців побудовані на гроші, зароблені в колоніях, зокрема, і від рабської праці. І хоча рабство у континентальній Португалії скасували в 1761, трансатлантична работоргівля не зникла й португальці були її активними акторам.Після їх заборони в Бразилії у 1850-му, португальські работорговці звернули увагу на Кубу, залучили до цього американських побратимів й повідкривали численні офіси в Нью-Йорку на нижньому Мангеттені, запустивши новий формат “трикутної торгівлі”, міняючи африканських рабів на кубинський цукор і далі на американські пароплави.Ця схема приносила шалені 91% річних і ніхто не бажав від такого відмовлятися. У хід йшли підставні фірми, хабарі американським митникам і сірі схеми відмивання грошей. Край цьому бізнесу поклав лише президент Авраам Лінкольн.У 20 столітті в часи Салазара рабства вже не існувало, але режим оспівував колоніальні війни в Африці й навіть вигадав, що португальці були найлюдянішими колонізаторами з усіх. При цьому ще в 1940-му в Лісабоні діяв так званий “людський зоопарк”, де живими експонатами були аборигенти з Анголи, Мозамбіку та Гвінеї.Це безумовно ганебні сторінки історії, про які варто пам’ятати. Але в історії не буває нічого чорного або білого. Та сама трансатлантична португальська работоргівля в 19 століття була приватною справою, натомість королівський флот брав участь у спільних полюваннях з британцями й американцями на кораблі работорговців.У 2024 тодішній президент Португалії Марселу Ребелу де Соуза спровокував гучну дискусію, коли запропонував виплатити репарації колишнім колоніям Португалії за рабство. Для Марселу це особисте. Його батько був колоніальним губернатором Мозамбіку та останнім в історії Португалії міністром колоній. Тому президент гостро відчуває провину за темне минуле своєї країни.Але можна зрозуміти і уряд. Небагата країна, якою є Португалія, просто не може собі дозволити такого. Тому, тоді уряд правоцентристів категорично відмовився навіть думати про це. Такої ж думки був і соціаліст Антоніу Кошта. У 2022 році він приніс вибачення за різанину в Мозамбіку під час колоніальних війн, але не підтримав ідею репарацій.З огляду на це Португалія не голосує за резолюцію в ООН проти рабства. Але це не означає, що не засуджує його та не планує кроки на зустріч колишнім колоніям. Такими можуть бути повернення артефактів і архівів, реструктуризація боргів, нові офіційні вибачення. Але точно не репарації. Принаймні не зараз.Іпотека у Португалії 👈#russiaisaterroriststate👉 Підпишіться☕️ Купити мені каву