З початку цього року намагаюсь усвідомити одну просту, і водночас складну річ. Ваше "дно" це для когось недосяжна стеля.Дуже фокусуюсь на тому, щоб насолоджуватися і усвідомлювати все, що маю.Від простого графіку вимкнень світла, бо мої 18 годин без нього, для когось мрія бо в нього його нема тиждень. Наявність тепла, бо в когось його нема. Відсутність води 2+ тижні..Знання і робота ..Конференції і можливість та сили виступати Наявність просто сну бодай в 6 годин І так далі.Цінувати життя стало особливо для мене викликом, бо як показала ця зима- багато чого сприймалося за належне. Колись влітку вимикали гарячу воду на 2 тижні і це була ледь не катастрофа, зараз води нема взагалі ти миєшься в тазіку розтопленим снігом і радієш, що цей сніг бляха є, і що є можливість нагріти ту воду. І якщо вам здається що це не про роботу.. то ще й як про неї.Ми сприймаємо багато дій інших людей як належне, і не бачимо, що вони виходять за свої межі відповідальністі і часто роблять те, що ми не цінуємо. Бо багато з нас не бачать далі себе. Нам здається, що ми робимо всього дофіга, а інші не напружуються. Вміння цінувати те що є, дає ширший погляд і на те , що роблять інші і скільки саме інші роблять теж. #думки #життя