Уявіть: ваш колега (в моєму випадку Сергій Фазульянов) влаштував вам онлайн-переслідування і, користуючись своєю великою аудиторією, своїми висловлюваннями будує вам образ нездорової і непрофесійної людини. Ваші дії?

2 роки тому на порталі Української правди вийшла стаття, де я, як дослідниця родоводів, дала журналістці свій коментар. Важливо: статтю писала НЕ Я. І в статті були помилкові факти. Прочитавши її, я написала журналістці і вона це виправила. Наче б все, проблеми немає, так? Але в ФБ-спільноті, підписниками якої є десятки тисяч людей, вийшло 2 величезних дописи-розбори цієї статті ще з помилками. Сергій заохочував їх ширити, коментував, насміхався над героями статті (мною в тому числі), лайкав і відповідав тим підписникам, які писали максимально токсичні коментарі в мій бік в тому числі.

Я теж написала коментар, зазначила, що помилки виправлені. Всі троє адмінів спільноти проігнорили мене, жодної відповіді.
Тоді ця ситуація мене ранила. Навіть обговорювала її зі своїм психологом. І вона зазначила, що це є ПУБЛІЧНИМ ЦКУВАННЯМ.

В той період я відпустила ситуацію, бо в особистому житті були великі зміни.
Але Сергій не відпустив.
Він продовжував слідкувати за моїми сторінками. Недавно на екрані телефона побачила, що він підписався на мою робочу сторінку, але коли я зайшла в акаунт, його в підписниках вже не було. Мабуть, коли займався сталкерством, не туди пальчиком ткнув і бігом видалився.

А днями мені передали, що на його сторінці в тредс знову про мене є згадка. Нагадаю: пройшло 2 роки! Сергія не відпустило. Прикріплюю скрін. А ще, прикріплюю скрін того, де він пише мені про лікування.

Чи є це нормою з психологічної точки зору?
Чи є це нормою з етичної і ділової точки зору?

Якщо хтось знає юристів/адвокатів, які займаються подібними питаннями, прошу надати контакти.