Хоббіти міф чи реальність, або не homosapiens єдиними.На підставі археологічних знахідок та досліджень, можна стверджувати, що Homo floresiensis, незважаючи на свій невеликий розмір мозку (близько 380 куб. см, що порівнянно з розміром мозку шимпанзе або австралопітека), мали певне організаційне життя.Ось докази, що підтверджують це: * Виготовлення та використання знарядь праці: * Поруч з останками Homo floresiensis були знайдені кам'яні знаряддя праці, які датуються від 190 000 до 50 000 років тому. Це були не просто грубі камені, а відносно складні знаряддя, включаючи прості відколи, вістря, перфоратори, леза та мікролеза, які, можливо, кріпилися до держаків. * Аналіз слідів на знаряддях показав, що вони використовувалися для обробки дерева та волокнистих матеріалів, можливо, для виготовлення держаків для списів або пасток. * Наявність цих знарядь свідчить про планування, навички та передачу знань, що є ознаками організованої поведінки.* Використання вогню: * На місцях стоянок Homo floresiensis виявлені свідчення використання вогню (обвуглені кістки, обпалене каміння). Це вказує на здатність контролювати вогонь, можливо, для приготування їжі або захисту, що також є складним поведінковим елементом. * Колонізація острова: * Острів Флорес, де жили Homo floresiensis, ніколи не був з'єднаний з материком сухопутним мостом. Це означає, що їхні предки повинні були подолати морську перешкоду, ймовірно, використовуючи примітивні плавзасоби (плоти). Ця подорож сама по собі вимагала певного рівня планування та, ймовірно, групової організації.Хоча ми не можемо достеменно знати про всі аспекти їхнього соціального життя (наприклад, чи мали вони складні ритуали, мову у нашому розумінні), наведені археологічні докази свідчать про те, що Homo floresiensis були здатні до складних колективних дій, що є основою для організаційного життя. Їхні когнітивні здібності, незважаючи на невеликий мозок, виявилися значно розвиненішими, ніж це можна було б очікувати, дозволяючи їм виживати в умовах ізольованого острівного середовища.