Пашник С. Д. Здвиження (Воздвиження). 14 вересня
https://svit.in.ua/pra/9p3.htm
Свято Здвиження рідновіри, як правило, подають за народними переказами, що зафіксовані етнографами. Вони пов'язані з сезонними змінами природи восени.
На Здвиження земля "движиться" ближче до зими або, як кажуть, в цей день здригається-здвигається земля з літа на зиму. Птахи відлітають у вирій. Їхні проводи розпочинаються молитвами до Духів Предків, яким птахи мають передати звістку від живих родичів. [10, 348].
Народознавець Василь Скуратівський пише, що все лісове гаддя мусить зійтися на свою останню раду перед тим, як сховатися в землю. На ній кожен плазун має звітуватися за свої вчинки. Ті, які нікого не вжалили, мають право на спочинок до Змієвого дня, коли плазуни виходять із землі. Натомість такі, що порушили обітницю, не мають права на спочинок, бо їх "не бере земля", а відтак нечестивців проганяють геть. Це особливо небезпечне гаддя – воно кидається під колеса, нападає на людей. Тому люди в цей час остерігаються їх. [16, 120].
Аналогічно проводиться суд над птахами, Степан Килимник приводить наступне сказання: "Птиці довго й нерадо ждуть цього дня, бо сонце відкликає назад усіх тих птахів, що прилітають до нас весною. Вони повинні б радіти, бо полетять у рай-ірий. Але ніхто з них не знає, що присудить їм суд, що саме в цей день відбувається і між птахами й над птахами. Ще сонце не глянуло на землю, як усі птиці, кожний окремий вид, злітаються у заповіджене їм місце. Ось тому на Здвиження й буває такий страшний птичий гамір. Одні птиці збираються на дротах, другі на деревах, треті у полі на траві, на горбочках, четверті – у лісі, п'яті – на воді, в очереті, одні в день, другі вночі. До цих птиць прилітає з вирію Птах-Суддя. Птах-Суддя походжає, чи сидить в середині між птахами – й усі по черзі оповідають йому про свої добрі і злі діла..." [8, 174].
В цей день церква відзначає празник Воздвиження Чесного і Життєдайного Хреста. Отець Юліан Катрій зазначає, що ВЧХ належить до дуже стародавніх празників, але, як історія знайдення св. Господнього Хреста, так і історія установлення празника покрита серпанком різних легенд і нелегко тут відрізнити історичну дійсність від звичайної побожної легенди. [7, 222, 224].
На нашу думку, більшість духовних свят треба розглядати зі світоглядних основ, а не пізнішого накладання на історичні події, які часто взагалі не відбувалися, а придумані для поучення побожних вірян. Все ж ці легенди допомагають дізнатися первісну суть обряду.
Юліан Катрій пояснює, що у святкуванні ВЧХ не йдеться про звичайне почитання-поклоніння св. Хрестові, яке буває в Хрестопоклінну неділю. Тут ідеться про те, що властиво становить цей празник та про що говорить сама назва празника: Воздвиження, що значить Піднесення, цебто особливий урочистий обряд почитання і прославлення св. Хреста. [7, 224].
Ми не будемо зупинятися на кумедній історії віднайдення св. Хреста блаженною Оленою, матір'ю цесаря Костянтина в 326 р., цю подію христосівські церкви відзначають навесні. А згадаємо, як повідомляє Ю. Катрій, що початок празникові Воздвиження дало посвячення храму Господнього Воскресіння, що його збудував св. Костянтин Великий на Голготі в Єрусалимі. Це посвячення відбулося 13 вересня 335 року. Наступного дня після посвячення храму (14 вересня) було врочисте воздвиження віднайденого св. Хресного Дерева.
Аналогічно було ще раз встановлено Хреста після персидської неволі, коли цар Хозрой у 614 р. здобув Єрусалим і забрав Господній Хрест до своєї столиці в Ктесифоні. Чотирнадцять літ пізніше цісар Іраклій по своїй перемозі над персами відзискав св. Хреста і приніс його до Єрусалиму, де 14 вересня відбулося друге врочисте воздвиження св. Хреста. Празник воздвиження належить до 12 великих празників – так повідомляє нам о. Юліан Катрій. [7, 224, 225].
У цих розповідях ми бачимо звичайну казку з мандрами дерев'яного хреста, який мав би вже давно згнити або використаний на дрова, бо це знаряддя катування не гідне таких почестей у іновірців, але ніхто йому не завдав шкоди. А що зробили з хрестом віруючі?..