Нижнє Сонце (Вогонь) позначає чоловічу запліднюючу силу, а разом із тим і правителя – бана (пана). Бан – південно-слов'янська вимова слова пан, що вживалося у значенні начальника області. Ця назва зустрічається у значенні "управитель землі" вже у Костянтина Багрянородного, коли він говорив про сучасну Хорватію. у нього вживається назва Боян (βοεάνος), що нагадує нам співця "Слова про похід Ігоря" Бояна, який по суті тотожний божеству Пану. А в XII столітті банами вже називалися начальники таких областей: Хорватії, Боснії, Славонії, Пожезького округу, узбережжя Срема та Албанії. [див. Бан (титул)]. У Велесовій Книзі боянами називають воїнів, а також згадується назва правителя бана: "О первом банє [*пані] нашім повідаємо і князя ізбраного від них". [див. ВК]. Ще звертаємо увагу на назву "Євангеліє" (варіант "Івангілія" [див. Рассоха 2018, 141]), яку виводять від грец. εύαγγέλιον – добра звістка, добра новина. При чому слово поділяють наступним чином: від εύ "добро, благо" + ἀγγελία "вість, оголошення". А в латиниці слово пишеться evangélio, що дає близьке нам розуміння як "добрий ангел". Як варіант, це складне слово можна поділити наступним чином: Еван+Геліо (дав.-гр. Ἠέλιος, "Сонце"). У даному випадку Вечірнє Сонце (голова, голос) також буде нести добру вістку від Батька-Неба до Матері-Землі, що й уособлює прихід сонячного божества до людей у вигляді священного вогню. Про сонячних вісників повідомляє також і Велесова Книга: "Тут Зоря Красна іде до нас, яко жона блага, і молока дає нам в силу нашу і кріпость двожилу. Та бо Зориня Суне вістяща. А також слишемо: се вістиці комонські скачуть до закату Суне, аби управити його челн злат ко ночі, аби віз із волами смирними волокти по степу синьому. Там бо ляже Суне спати в ніч. А то ж коли день прийде до вечора і вдруге скакатиме у Яві перед вечором." [ВК, 7ж]. Тобто вечірнє Сонце (Іван) приносить людям добру вість, що зранку (рік як день, тому ранок відповідає весні) вони побачать Сонце, що воскресне (воскресіння Ісуса). Це може відповідати тому, що доба у жидів починається з вечора, тому вечірнє Сонце виступає передвісником, а Зоря на Небі сповіщає, що душа чекає свого воскресіння, то вогник на землі (в печі, печері) має цю душу закликати. Тепер перейдемо до найцікавішої частини. Є ще боги близькі до імені Іван, і вони досить відомі. Незначні відмінності імені і ви вже його не впізнаєте. І тут нам на допомогу приходить мітологічне співставлення. Звісно що юдо-євангелістам це не вигідно висвітлювати, бо втрачається божественність їхньої розповіді. І, як на диво, деяким рідновірським течіям це теж не вигідно, бо тоді вони не будуть мати об'єкту протиставлення. Розглядаємо германо-скандинавський міт про Асів і Ванів. Вани є давнішими та мудрішими від Асів, з якими то ворогують, то підписують мир. Вани головним чином пов'язані із землеробством та родючістю, а молодші аси мають більш войовничий характер. Мірче Еліаде припускав, що цей конфлікт є версією старішого індоєвропейського міту про конфлікт між богами неба та влади із божествами землі та родючості. [див. Аси(боги)]. Аналогічна боротьба є між Ахурами (Асурами) і Девами (Дивами) в іранський мітології та в індуїзмі, де ці ж божества змінюють свої функції протилежно. Нагадаємо, що Купало також є Богом родючості, бо при ньому визрівають основні плоди і починається косовиця зернових, він часто зображується з великим фалосом. Літнє Сонце також називають Раєм чи Ру(а)євитом. Вани мешкають в своїй країні Ванагеймі, яка згідно з "Сагою про Інґлінгів", розташовується в північному Причорномор'ї на захід від річки Ванаквісль (Дон). Що цікаво, що аси Генір і Мімір стали жити з ванами. Генір став вождем ванів, тоді як Міміру відтяли голову (!) й зробили з неї амулет. П. Й. Шафарик вважав, що "ім'я Ванів походить від народу Венедів, а Ванагейм від землі Венедів". [див. Вани].