Статистика telegram каналу - @reporterscoat

Логотип телеграм спільноти - Репортерське пальто 2022-02-16

Репортерське пальто

Кількість підписників:
1153
Фото:
Відео:
 
Посилання:
246 
Категорія:
Новини та ЗМІ
Опис:
Канал про репортаж, документальну літературу, тексти і як із цим працювати Пише @oslavska Пальто від Freepic from flaticon.com

Кількість підписників

Середній перегляд на повідомлення

Історія змін лого

Поки що змін не зафіксовано

Історія змін назви

Репортерське пальто
2024-07-08
Репортерське пальто
2024-06-19
Репортерське пальто
2024-04-12
Репортерське пальто
2024-04-10
Репортерське пальто
2024-04-07
Репортерське пальто
2024-04-05
Репортерське пальто
2024-04-03
Репортерське пальто
2024-03-31
Репортерське пальто
2024-03-26
Репортерське пальто
2024-03-19
Репортерське пальто
2024-03-08
Репортерське пальто
2024-03-04
Репортерське пальто
2023-10-29
Репортерське пальто
2023-10-15
Репортерське пальто
2023-10-09
Репортерське пальто
2023-09-10
Репортерське пальто
2023-08-22
Репортерське пальто
2023-08-13
Репортерське пальто
2023-08-02
Репортерське пальто
2023-07-27

Історія зміни типу аккаунта

Поки що змін не зафіксовано

Історія зміни статуса

Офіційно не підтверджена
2022-05-25

Стіна канала Репортерське пальто - @reporterscoat

​​Це можливо найкращий випуск Reporters, і точно — найтяжчий. Залишає складні відчуття, так що епіграфом могли б стати слова одної з героїнь мого репортажу в цьому журналі: «Я не знаю, як називаються ці відчуття, в яких ми живемо».
Влучно сказано. Саме цих слів у репортажі немає, але є схожа думка. Тут справа і в тому, що ми не завжди маємо словник, щоб цей досвід назвати. І в тому, що його у всій повноті словами не опишеш.
Там є дуже гіркі тексти, а є легкі, які їх ніби врівноважують. І в них дуже добре видно, з якої точки ми пишемо ці тексти. Хоча зі сторони насправді не знаєш, чи не є чиясь легкість нестерпною важкістю і навпаки.
Здається, журнал задумували як число про порозуміння і оці всі наші різні досвіди, що далі то різніші. Не всім українським автор(к)ам написати це вдалося (мені — не надто), зате прямо про це пишуть іноземці: Решка і Дракуліч. Якщо перший нейтральний: видно, що замовили текст на певну тему, написав, якось так вийшло ні те ні се, ну добре, пишемо далі. Дракуліч, хоч і починає банальністю, всередині розганяється і пише хороші речі, хороші — читай близькі мені. Я бачу, як це зараз відбувається: замовкання в компанії, за столом, коли хтось згадує, наприклад, про втрачений дім на окупованій території, а інші того досвіду не мають. Або коли повертаюся з відряджень і згадаю якусь історію про пережите людьми в окупації, в компанії, за столом... Ця мовчанка, коли присутні не хочуть чи не можуть продовжити тему, мене щоразу турбує.
Хоча Дракуліч мені вже абсолютно не цікава як авторка, яка пробує писати про щось, окрім балканських воєн.
Не всі тексти в журналі я дочитала, не всі починала (він справді насичений і важкий). Від окремих я буквально відчуваю, як скручує всередині. Журнал тривожить, і так має бути.
P.S. А мій репортаж там порівняно легкий. Для мене він знаковий, бо після тої поїздки в Посад-Покровське в мене з'явився гель-лак на нігтях вперше від 2014-го, мабуть. Дякуючи Вікторії, Валі та Олені. На бльостки, правда, поки не зважилася.
942
24-04-04 16:04

А тут розповідаємо, про що для нас Old Khata Book. Вийшло зворушливо, бо для цього відео ми попросили людей надсилати нам свої дитячі фото. Люди присилали фото й описи до них, а я читала ці описи і розплакалася)
Аня каже, що начитала це відео і подолала бар'єр сприйняття свого голосу. А я не начитувала, тому не подолала ще (хоча по-чесному, вона подолала цей бар'єр ще коли завела ТікТок для Old Khata Project)
Якщо серед вас є ті, хто надсилали нам фото, я вам тут ще раз дякую!

1500
23-09-14 06:31

Фотографка Анна Ільченко й журналістка Світлана Ославська провели великі експедиції селами, щоб зазнімкувати різноманітні хати по всій Україні та записати історії людей. У вересні у них разом із видавництвом «Човен» виходить фотокнига — результат трирічної роботи над Old Khata Project.
Світлана та Анна в інтерв'ю для Суспільне Культура розповіли про особливості фотокниги, відкриття під час експедицій та вплив повномасштабної війни на роботу.

1200
23-07-29 07:31

Продовження історії Ягідного. З'їздили в село і в Чернігів, дізналися, як триває розслідування, яких тувинців судитимуть за підвал. Відвезли героям TIME, спитали, як справи. Справи йдуть, яблуні цвітуть. Текст тут (із туманними фото, бо ми трапили якраз на розлив Десни і навіть разочок прокинулися о 5 ранку, щоб на це подивитися).

1400
23-05-16 15:29

Хочу сьогодні поділитися матеріалом, який зробили мої колеги по The Reckoning Project. Це фільм про обстріл вокзалу в Краматорську. 8 квітня 2022 року, рік тому, Росія вдарила Точкою У з касетними снарядами по краматорському залізничному вокзалу. Загинули 61 людина, понад сотню поранило. На вокзалі було три тисячі людей, переважно жінки, діти, старші люди. Це був головний евакуаційний пункт з Донбасу. Постраждали ті, хто був на пероні, бо касетні снаряди не руйнують будинки, вони призначені для ураження великої кількості людей (і взагалі вони заборонені; звучить абсурдно, що одна зброя дозволена, а інша ні, але так є).
Фільм дивитися тяжко. Але якщо маєте в собі сили, то його варто дивитися зараз, бо рік тому ми за всім на встигали. Рік тому одночасно було стільки болю і шоку, що ми — ті, кому пощастило бути непрямими свідками — просто не могли це все сприйняти.

1500
23-04-08 17:31

А це подкаст Мандрівної бібліотеки, у якому розповідаю про книжку і про Сєвердонецьк.
YouTube: https://youtu.be/K1uwq-BFO9g
Anchor: https://anchor.fm/loungeek/episodes/ep-e1v88s3

1100
23-02-21 13:42
​​Час плине, а уважні читачі не дають розслабитися і на хвилинку.
Відповідаю ще тут. В назві книжки помилки немає.
Зате всередині є цілих два тексти на цю тему.
1200
23-02-05 11:33
​​В мене дуже короткий шлях від того, щоб побачити таке фото в книжці, і вже йти забирати її з пошти.)
Видання з нагоди виставки «Параска Плитка-Горицвіт Подолання гравітації», 2020, Київ, Мистецький арсенал.
1100
23-02-02 12:25

Також у Щигела на сусідній сторінці є гарний діалог (який цілком може бути вигаданий). Він добре передає суть чи завдання репортерської роботи.
Розмова з одним молодим поціновувачем жанру. Щигел питає його, що той молодий чоловік зараз читає. Той каже:
— "Очі записані піском" Смоленського про палестинців. Читаю — і маю враження, що автор пише так, ніби є одним із палестинців, і я, читаючи, також почуваюся наче палестинець.
На що Щигел радить йому почитати іншу книжку Смоленського, вже про ізраїльтян, "Izrael już nie frunie", бо —
там Смоленський є одним із ізраїльтян.

230
23-02-01 13:05