Шановна громадо! Жителі нашого міста! Це звернення до вас від небайдужих ренійців, активістів та волонтерів.Щодня ми прокидаємося у своїх домівках, п’ємо каву, поспішаємо у справах і продовжуємо жити завдяки тим, хто тримає над нами небо. Але за це відносно мирне життя наше місто платить найвищу, непомірну ціну — життями своїх найкращих синів і доньок.Останнім часом вулиці Рені під час прибуття траурних кортежів стають дедалі пустішими. Ми розуміємо: втома, буденні клопоти, робота... Але ми не маємо права звикати до війни. Ми не можемо дозволити буденності стерти нашу вдячність. Коли Герой повертається додому «на щиті», найменше, що ми, живі, можемо для нього зробити — це віддати йому останню шану. Гідно, масово, на колінах. Вони віддали за нас усе, що мали — свої життя. Невже ми не можемо віддати їм 10 хвилин свого часу?Закликаємо кожного мешканця міста: не проходьте повз. Коли чуєте сирени або бачите проблискові маячки — зупиніться. Вийдіть із магазинів, аптек, авто та офісів. Схиліть голови. Нехай кожен Герой бачить, що його подвиг — незабутній, а біль його родини — не одинокий.Також ми звертаємося до водіїв нашого міста із проханням сформувати живий автомобільний супровід.Будь ласка, за можливості, долучайтеся до зустрічі кортежів на своїх авто, прикрашених національною символікою (державними прапорами, стрічками).Давайте разом створювати живий коридор пошани та супроводжувати наших полеглих захисників від в'їзду в місто, адже про прибуття загиблих завжди повідомляється завчасно і є можливість проїхати та доєднатися до кортежу.Нехай наше місто зустрічає своїх синів та доньок під синьо-жовтими стягами, за які вони боролися до останнього подиху.Ми щомиті молимося і щиро сподіваємося, що кожен траурний кортеж стане останнім. Ми благаємо небо, щоб страшні звістки більше не стукали в двері наших земляків, і щоб кожен наш воїн повернувся додому живим та з Перемогою. Але поки війна тримає нас у своїх лещатах, наш святий обов'язок — бути гідними їхньої пам'яті.Вічна пам'ять і слава полеглим захисникам України!