На фоні реформи мобілізації, яку всі жваво обговорюють, на другий план відійшла вкрай важлива проблема – масовий виїзд молоді за кордон. Особливої актуальності вона набуває на фоні вступної кампанії у вищі навчальні заклади, яка вже стартувала. У минулому році були великі труднощі з набором, у цьому може бути ще гірше, адже держава не змогла забезпечити нормальні умови для складання НМТ. Звісно, головний винуватець – росія, яка продовжує тероризувати Україну постійними обстрілами, однак можна ж було відповідним міністерствам та відомствам краще підготуватися? Або прислухатися до університетів, які вже давно пропонують змінити підходи до набору і зробити так, щоб наша молодь залишалася в країні, а не їхали до Європи. Як наслідок, освітяни прямо заявляють, що якщо ситуація не зміниться, то через десять років українським університетам не буде кого навчати. І питання не лише у війні. Це занадто просто. Багато ж молодих людей нікуди не поїхали, вчяться та працюють в Україні, пов’язують своє майбутнє з нашою державою. Однак влада, таке відчуття, робить все для того, щоб молодь якраз виїхала. У Верховній Раді, до речі, на це не раз звертали увагу. Зокрема, Дмитро Разумков слушно зазначав, що штрафи за не постановку на облік у 16 років (з врахуванням вкрай недосконалої процедури), різноманітні інші обмеження – це не про підтримку молоді, а, навпаки, стимул виїхати з країни. Що, на жаль, відбувається останнім часом все частіше і частіше. А реакція влади на це – або відсутня взагалі, або вкрай неадекватна. Бо навряд чи можна вважати нормальною позицію про масове залучення мігрантів для вирішення майбутніх проблем. Чи керувати країною за принципом свої поїхали – знайдемо інших. Це не про публічне управління, а відверте шкідництво.