⚠️ Пацієнт має обмеження руху, а під час пасивної мобілізації ви відчуваєте опір.

Що саме його формує: підвищений м’язовий тонус, ригідність чи контрактура?

На цьому етапі важливо не поспішати з технікою.

Один і той самий клінічний знак — опір пасивному руху — може мати різне походження. І саме механізм визначає, що буде доцільним далі.

🔠При підвищеному м’язовому тонусі оцінюють характер опору, його залежність від швидкості руху, положення сегмента та активності пацієнта.

🔠При ригідності опір має переважно неврологічне походження, зберігається протягом значної частини амплітуди та мало залежить від швидкості пасивного руху.

🔠При контрактурі обмеження підтримується вже структурними змінами м’язів, сухожиль, капсули суглоба чи інших сполучнотканинних структур.

Саме тому робота з функціональним обмеженням не повинна починатися з автоматичного вибору прийому. Спочатку потрібно зрозуміти, що саме обмежує рух і який механізм підтримує цей стан.

Від цього залежить і подальша тактика:
🔠 зниження надмірної м’язової активності;
🔠 відновлення контролю руху;
🔠 робота над доступною амплітудою;
🔠 вплив на структурні обмеження;
🔠 інтеграція отриманих змін у функціональний рух.

На семінарі 🔗 «М’язова релаксація та усунення функціональних обмежень» розбиратимемо практичні підходи до роботи з м’язовим тонусом, рухливістю та функціональними обмеженнями, а також техніки, які можна інтегрувати у клінічну практику.
🗓 31 жовтня – 1 листопада
📍 м. Київ

Ставте ➕ у коментарях, і ми надішлемо детальну інформацію. Також зареєструватися на семінар можна на нашому сайті.