План реабілітації після інциденту:
🦊 Відновити публікацію дописів у звичному ритмі.
🦊 Перестати називати інцидентом те, що знайшлась авторка, яка пише фанфіки по TØP так, як я їх відчуваю, і я просто не могла відірватись від читання.

За цей тиждень я зрозуміла, наскільки люблю:
❤️ гейські пейринги шокуюче відкриття, ми ж усі тут цього не знали
🦊 idiots to lovers
😶 slow burn

А ще — як сильно я сумувала за фанфіками. Знайти книжку, яка пасує до настрою й подобається, — це дуже приємно. Але ніщо в цьому світі не замінить того сяйливого, теплого, сповненого ніжності й захвату відчуття, коли знаходиш ту саму історію (чи історії), яка ідеально передає всі твої думки, почуття та бачення пейрінгу❤️❤️

І, здається, саме через фанфіки я нарешті зрозуміла, що мені не так із сучасними любовними романами. Але про це буде окремий допис 👀

А поки повертаюсь у книжковий ритм. Зараз дочитую нарешті "Північ якої не існує". Мені так шкода, що ця історія потрапила в епіцентр шторму моєї фанфічної обсесії, але, зізнаюсь, прекрасність цієї історії від цього геть не змінилась, а 24.10 чекаю вас на обговоренні "Ирію", який буду читати наступним. Тепер головне — знайти рутину, в якій вмістяться і книжки, і фанфіки, і не випадати з жодного з них 😁

Рада повернутись у блог. І рада повернутись до фанфічного життя❤️