І поки ви загіпнотизовані красою цих двох пухнастих панянок, трошки побалакаю про важливе🌚Чи планувала я зробити собі маленьку відпустку від блогу? Так. Чи думала, що вона вийде такою спонтанною й без попередження? Ноуп, чесне слово.Але повернемось до початку: минулої суботи відбувся фінальний у цьому турі концерт Schmalgauzen на ВДНГ, і це був абсолютно неймовірний день. Навколо неслось стільки всього класного, що післяконцертна депресія накрила мене з головою. Дуже дивне відчуття: маєш купу крутих спогадів, але водночас страшенно сумно, що все закінчилось, і робити не хочеться геть нічого.Тому я відклала телефон подалі, грала в «Експедицію», дивилася «Ззовні» і просто дала собі час видихнути. Ця невеличка пауза допомогла зрозуміти, чого ж я насправді так різко зникла. Зізнаюсь чесно, останнім часом ведення каналу стало нагадувати якусь обов'язкову роботу.Знаєте, тг далеко не найкраща платформа для ведення блогу, розвивати тут щось досить важко й тому мимоволі почати грати в захопливу гру «порівняй себе з іншими» у двічі легше ніж деінде. Там більші охоплення, в когось менше відписок, тут крутіша співпраця з видавництвом, й тд. У такій атмосфері легко загубити той самий фан, заради якого все це колись і починалося. Замість задоволення з'являється якась дурна тривожність, ніби ти постійно кудись запізнюєшся і щось комусь винен.Тому я дуже рада цьому спонтанному перезавантаженню. Стомлюватися навіть від того, що любиш, — абсолютно нормально. Але блог має залишатися класним хобі й доповненням до життя, а не перетворюватися на другу роботу з жорсткими дедлайнами. Буду поступово повертатися у свій комфортний темп.Зараз у мене зібралася ціла купа запланованих дописів із відгуками та підсумками, постараюсь оперативно все це принести. А ще є кілька інтригуючих анонсів, про які вже страшенно кортить вам розбазікати, але поки тримаю язика за зубами. Сподіваюсь, чекати залишилось, не довго, тому не перемикайтесь😊