ШляхВолодимиру ЗабаштанськомуПтах летить, звір біжить, гад повзе,день у день, рік у рік, вік у вік.А мене в Крим по сіль віз везе.Цим вікам я уже втратив лік.Віз як віз: рип та рип, скрип та скрип день у день, рік у рік, вік у вік,мов питає, чи я не охрипвід пісень, котрим теж втратив лік.Віз як віз, та й воли як воли:ремиґаючи йдуть спроквола.Сивина полину й ковиливже давно і на них перейшла.То вона а чи сіль Сиваша —не відразу збагнеш оддалік.То від неї сивіє душадень у день, рік у рік, вік у вік.А міраж Сиваша не щеза.І стоїть, як міраж, білий світ,де без солі сльоза — не сльоза,кров без солі — не кров, піт — не піт.Хто ж мені скаже правду в одвіт в час, коли світом править олжа,то Сиваш мені застує світа чи дуже велика сльоза?Гей, воли, не мовчіть, я ж бо вашдруг і брат споконвік і повік.Ну скажіть ви, чи скоро Сиваш.Снам про нього вже втратив я лік.Та мовчать, ох, мовчать же воли.День у день, рік у рік, вік у віктягнуть віз, як і досі тягли,тільки, мабуть, уже в інший бік.Степ як степ: ліг собі і лежить.І сліди від коліс поглина.Ну а віз — хить та хить, хить та хить.Він колиска моя і труна.1985Анатолій Кичинський