​​«Мало кого мають за такого, яким він є насправді. Весь світ кишить неправильними судженнями» «Остання з однорогів» — Пітер С. Біґл Від видавництва «Апріорі» 280 с. 7/10 Ця книга мене перенесла в дитинство і у світ казок. Адже і сама історія дуже казкова, хоча водночас глибока, і навіть трішки філософська. Це класичне фентезі. Мені чимось трішки було схоже на «Гобіта» Толкіна. Я б назвала його подорожнім, пригодницьким фентезі, коли є герої, які подорожують і мають пройти певний шлях, щоб досягти своєї мети. Ось так і тут було. Однорожка, яка залишилась сама, вирушає на пошуки свого племені, яке пропало безвісти. Вона не знає навіть, чи живі інші однороги, але якесь сильне почуття спонукає її покинути знайомі краї та піти в невідомість. Подорожуючи, Однорожка знаходить нових друзів, але також і ворогів, втрапляє у небезпечні ситуації, але й знаходить нові можливості та відкриває незвідані для неї почуття. Мені сподобалось, як книга написана. Я б навіть сказала, що тут поетична мова, дуже багато порівнянь, зворотів, описів. Дуже лірично, емоційно. У книзі також багато балад, віршів і поезій. Книга зовсім невелика, але я читала її кілька днів, тому що цей текст треба смакувати, а глибину твору — досліджувати. Думаю, що варто було б навіть перечитати колись цю книгу, щоб зрозуміти її краще. Адже автор додає у книгу багато відсилок до інших романів, людей, історичних постатей, легенд. І це все переплітається і творить нові образи та ідеї. Інколи деякі алюзії та трактування інших романів було важко зрозуміти, бо я не читала їх або вони просто складні для мене були💡 книга розглядає такі теми як героїзм, пошук свого місця, ідентичність, кохання тощо. Ця історія одна зі 100 кращих фентезі-романів усіх часів за версією Time. Я можу зрозуміти, чому так, адже в цій книзі багато символізму, вона глибока і філософська, змушує задуматися. Але її не легко зрозуміти та усвідомити. Я все ж таки люблю більш динамічне фентезі, в основі якого закладено більше сюжетних поворотів, подій та дій героїв, аніж подорожі героїв та філософія. Саме тому особисто для мене ця книга не стала дуже цікавою та захопливою. Інколи я трішки нудилась і хотіла, щоб події прискорились. Хоча в цілому — мені сподобалось читати історію. Вона залишала по собі теплі почуття, і відчуття казковості. Але й суму теж.👉У книзі також є невелике доповнення до книги — «Два серця». Його розмір навіть менше ста сторінок, але почитати його було цікаво також, адже в цій повісті як раз розкривається доля інших героїв, які стали для Однорожки друзями. P.S. Трішки фото книжки всередині — додала в коментарі до цього посту 👇 💭А ви читали, плануєте читати цю книгу? Любите класне фентезі? #книжковий_відгук