#кіно ще-технічно-не-вихідного дня: "гокум

" (2026)

😉 депресивний американський письменник прибуває до віддаленого ірландського готелю, де колись провели медовий місяць його батьки, аби розвіяти їхній прах - і стикається з прокляттям відьми 🕯

😉 хотіла щось таке, знаєте, ненапряжненьке поставити на фон, доки в'яжу, в результаті розпускала майже все, що нав'язала, бо занадто відволіклась на кіно, а ще своїм писком розбудила кота (а він вже навіть на вибухи не прокидається, бідоська).

😉 дуже непоганий горор про будинок з привидами класичного зразка, який виграє за рахунок атмосфери та повільного нагнітання у першій половині: так, багато в чому передбачувано, але мені все одно було доволі стрьомно 🫣

😉 отримала величезне задоволення від вплетення ірландського фольклору (можна було б і більше), а також візуалу; ще оцінила загравання з "це справді паранормальщина чи бед тріп" - я доволі довго не могла однозначно визначитися. фінал, буду чесною, злегка розчарував (занадто оптимістично), але, загалом, це таке кіно на міцну трійку з плюсом/четвірку з мінусом, щоб трохи полоскотати нерви чимось, що можна в будь-який момент вимкнути, бо ну ми в україні живемо, все ж