📚"This is Amiko, Do You Copy?", Natsuko Imamura#прочитане #fictionAmiko searched for words. Anything to say to those eyes. She wanted to be kind. But the more she wanted to be kind, the sadder she got. She couldn’t find the words. She couldn’t say a word. ✨Десятирічна Аміко має нейровідмінність - конкретний діагноз не звучить і я його не придумуватиму, але вона занадто гучна, занадто імпульсивна, занадто буквально розуміє інших людей (або ж не розуміє їх взагалі). Ця книга - невелика новелка на 21к слів - розповідає про її життя у провінції, стосунки з братом, булінг у школі, краш на однокласника та відчайдушні спроби порозумітися з батьками.✨Написано дуже просто і дуже психологічно тонко (за це і люблю японську літературу). Це таке собі зібрання побутових замальовочок, де ми впродовж кількох років спостерігаємо за героїнею та її сприйняттям світу - сприйняттям, яке часто радикально розходиться з тим, що відбувається насправді. І оця прірва у розумінні змальовується просто блискучими недомовками, бо ми увесь час лишаємося у third person limited POV-і Аміко. ✨Це хроніка самотнього дитинства, інтимна і особиста маленька драма. Сумна і болісна, бо дуже правдива. Мені було шкода Аміко, як рідну - бо навколо не було жодної людини, що її розуміла. А ще бо її досвід місцями чимось нагадував мені свій. ✨Якщо ви теж собі вишукуєте азійські hidden gems, вам близька тематика, чи хочеться оповідання яке можна прочитати за вечір і почуватися так, наче ваше серце тягли по битому склу - радила б спробувати.You may learn calligraphy if you can do your homework, go to school every day, listen to your teacher, get along with your friends, and behave yourself. Can you do that, Amiko? Can you promise not to sing in the middle of class or scribble on the desk? Can you promise not to pretend you’re a boxer, or walk around barefoot at school, or eat curry rice with your hands? Can you do that? Can you?