Чому я рада, що мої охоплення впали і як гонитва за лайками може вбити автора

У мене 147 тисяч підписників. Колись мої роботи стабільно збирали по 10-15 тисяч лайків. Зараз у середньому 2-5 тисяч. Зі сторони виглядає як падіння статистики. Але для мене це найбільше творче зростання.
У період найвищих охоплень я створювала непогані роботи, але... за ними майже нічого не стояло. Пуста естетика. Я ловила себе на тому, що перед деякими проєктами я більше думала, чи принесе ця серія достатньо уваги? Чи збере серія охоплення/лайки? Замість того, щоб фокусуватись на глибині ідеї. Я намагалась обслуговувати алгоритм замість того, щоб знімати те, що мене турбувало.

Іронічно, але мене відпустило, коли статистика пішла на спад. Тоді я зупинилась і запитала себе: а для чого я взагалі знімаю? Щоб подобатися всім? Чи щоб бути автентичним автором, який досліджує життя і сублімує свій досвід у фотографію?
Коли ми починаємо отримувати зовнішню винагороду (лайки, охоплення) за те, що раніше робили з любові до процесу, наша внутрішня мотивація згасає. Ми стаємо заручниками очікувань. Справжнє задоволення від творчості відчувається лише тоді, коли у нас є автономія - свобода не залежати від зовнішніх оцінок.

Алгоритми соцмереж запрограмовані просувати схожий, зрозумілий більшості контент. Коли ви починаєте робити щось дивніше, глибше, автентичніше - цифри часто падають. Це нормально. Зайдіть на сторінки деяких фотографів, що виставляються в провідних музеях світу і продають роботи за шалені гроші. Ви дуже часто побачите там по 300-500 лайків. Мистецтво не завжди вірусне.

Коли я прийняла думку, що мої роботи не будуть подобатись усім і відпустила фіксацію на охопленнях, мої роботи змінилися. З'явилося значно більше особистості у кожній фотографії.

Чи зникла моя тривога щодо статистики повністю? Ні, бо суспільство досі міряє успіх цифрами, і від цього важко абстрагуватися на всі 100%. Але вона точно сильно зменшилась.

Творчість стає автентичною лише через ваш особистий досвід, а не тому, наскільки добре ви підлаштувалися під тренди.

Що зараз переважає у ваших зйомках: бажання зробити роботу, яка гарантовано зайде, чи сублімувати в творчість те, що сидить глибоко всередині?