Пів року я не знімала творчих проєктів з моделями. Був період довгої стагнації, роздумів і пошуку нових опор. Чесно - було навіть трохи страшно повертатися. Здавалося, що буде важко, буде опір. Але ця зйомка як медитація. Я подивилася на звичні речі по-новому.Голе тіло і вугілля. Це не просто бруд чи контраст. Вугілля - це майже чистий карбон. Елемент, який кувався мільярди років тому в надрах зірок. Він утворюється, коли зірка помирає та вибухає надновою. Карбон - залишки минулого, яке колись отримало живу форму з дерев і рослин. Вони поглинули сонячне світло і під тиском часу стали чорною матерією. Наші тіла складаються з того самого карбону аж на 18%. Наносячи вугілля на шкіру, ми поєднували живу матерію з першоматерією. Це про те, що всі ми - живий зоряний пил. Людина і вугілля - це один і той самий елемент на різних етапах еволюції Всесвіту. Цю зйомку я хотіла реалізувати давно, але постійно зупиняла себе, бо: «Інстаграм забанить за ню». Ми дійшли до абсурду: сучасність сама диктує митцям цензуру. Ми думаємо, як замазати соски чи прикрити тіло, замість того, щоб просто творити. Але чому я маю відмовлятися від ідеї через алгоритми?Я вирішила, що інста залишиться вітриною безпечних бекстейджів, а тут буде територія без цензури.