Ми звикли бачити в грецьких назвах міст півдня України ознаку глибокої європейської традиції та зв'язку з колискою демократії. Але за вивісками “Нікополь”, “Мелітополь” чи “Севастополь” стоїть не історична тяглість, а холодна імперська канцелярія кінця XVIII — початку XIX століття.💠Як відокремити справжню давньогрецьку спадщину від колоніальних декорацій?💠Чому імперські топоніми на кшталт Севастополя чи Євпаторії є прямим підлогом і банальною крадіжкою назв у абсолютно інших античних міст?💠Як милозвучна форма закінчень на “-поль” спрацювала як історична анестезія, змусивши суспільство добровільно триматися за маркери власної амнезії?Розбираємо, як російська імперія використовувала штучну псевдогрецьку топоніміку для створення ілюзії “порожнього степу”, куди цивілізація нібито прийшла лише разом із російським багнетом.Матеріал на Сабстак: https://wolfigelkott.substack.com/p/8ebМатеріал на Друкарні: https://drukarnia.com.ua/articles/psevdoantichni-nazvi-yak-zbroya-rosiiskoyi-kolonizaciyi-fqB-1