У жовтні 1921 року більшовицька Москва створила у Криму автономію. Проте це рішення не мало нічого спільного із самовизначенням корінних народів і стало виключно прагматичним політичним інструментом. Національний статус КрАРСР та залучення кримськотатарських кадрів до керівництва служили вітриною для совєтської пропаганди за кордоном, зокрема на мусульманські країни.Головним інструментом цієї політики став короткий період коренізації 1920-х років, який зумовив потужний, але контрольований спалах культурного й наукового життя кримськотатарського, караїмського та кримчацького народів. Цей спалах став спробою місцевої інтелігенції використати більшовицькі декларації для реальної модернізації національного життя.Проте совєтська національна політика виявилася пасткою. Уявний добробут було лише стратегічною паузою та підготовкою до тоталітарної уніфікації, системного державного терору й геноциду. Коренізація дозволила Москві повністю облікувати потенціал корінних народів, щоб згодом знищити субʼєктність півострова.Матеріал на Сабстак: https://wolfigelkott.substack.com/p/20fМатеріал на Друкарні: https://drukarnia.com.ua/articles/krimska-arsr-vid-chervonogo-renesansu-do-chornoyi-vesni-_bxXE