«[...] Троцький вимагав:дисципліни, виконання наказів, залучення військових фахівців. Сталін спирався на місцеву недисципліновану вольницю, постійно не виконував наказів військового центру, не терпів Троцького як єврея. Леніну весь час доводилося бути арбітром, і Троцький різко нападав на Сталіна.[...] Троцький пустився в гостру філіппіку проти «бездушних партійних бюрократів, які кам'яними задницями душать будь-який прояв вільної ініціативи та творчості трудящих мас». Молотову, ім'я якого Троцький не називав, треба було промовчати і зробити вигляд, що мова йде зовсім не про нього, а ще краще схвально кивати головою. Замість цього він, поправляючи пенсне і заїкаючись, сказав: «Не всім же бути геніями, товаришу Троцький». [...] Троцький швидко розгадав праву сутність опозиції. Але тут його становище стало дуже скрутним. Якби він був безпринципним опортуністом, ставши на чолі опозиції й прийнявши її правий курс, він, як незабаром з’ясувалося, мав усі шанси на завоювання більшості в партії й на перемогу. Але цеозначало курс вправо, термідор, ліквідацію комунізму. Троцький був фанатичним істовідсотковим комуністом», — Борис Бажанов: «Спогади колишнього секретаря Сталіна».