​Коли Зінедін Зідан переходив у Реал, він не мріяв про п’ятий номер.

У збірній Франції він носив класичну десятку. У Ювентусі грав під №21. Для атакувального півзахисника п’ятірка на початку 2000-х виглядала дивно: це був номер центрального захисника або опорника.

І про це через багато років запитав у нього… Ліонель Мессі. Тоді Зізу розповів, що №5 у Реалі була ідея Флорентіно Переса.

Президент Мадрида не любив великі номери. За словами Зідана, Перес був олд скульним чоловіком (думаю, і залишився ним): футбол — це номери від 1 до 11. А все що понад 20, він порівнював з американським футболом.

Проблема полягала в тому, що десятку носив Луїш Фіґу.

Натомість щойно звільнилася п’ятірка. Її багато років носив Мануель Санчіс — капітан, вихованець клубу, представник Quinta del Buitre і людина, яка провела всю дорослу кар’єру в Реалі.

Флорентіно запропонував Зідану взяти №5.

Зізу згадував, що це був його перший день у клубі, президент попросив — він погодився.

Тобто один із найвпізнаваніших номерів в історії сучасного Реала народився майже випадково.

Далі випадковість перетворилася на образ.

Під п’ятим номером Зідан забив той самий культовий гол у фіналі Ліги чемпіонів 2002 року проти Баєра. Під ним він провів п’ять сезонів у Мадриді. І настільки змінив асоціацію з цифрою, що номер, який раніше природно належав захиснику Санчісу, для наступного покоління почав асоціюватися з атакувальним півзахисником.

Через 22 роки до Реала прийшов Джуд Беллінгем.

У Бірмінгемі та Дортмунді його історія була пов’язана з №22. Але в Мадриді він обрав п’ятірку.

Беллінгем пояснив, що роками захоплювався Зіданом і сприймає вибір номера як маленьку данину йому.

Підпишись на канал Ramos 90+3