24 лютогоДень відродження української нації. День пасіонарного сплеску, черг до ТЦК, єдності. День російського корабля, який пішов куди треба.Це день провалу Росії та західних розвідок і експертів, які в унісон з російськими воєнкорами рахували години чи дні до падіння Києва.Вони рахували години, поки ми рахували їхні трупи, і продовжуємо досі!Чим буде цей день для історії, ми ще не знаємо. Бо історія дивиться з довгої перспективи.Уявіть собі святкування 30 річниці початку СВО в Києві. Червонощокі росіяни ригають на площі Путіна (колишній Майдан Незалежності) – п’яні, задоволені та впевнені, що їхній вождь усе правильно зробив. Уявіть такі святкування не тільки в Києві.Якщо ні – тоді 24 лютого має залишитися тим, чим воно є зараз: днем провалу їхнього бліцкригу і днем, коли ми явили себе світу.А для цього треба ще попрацювати. Бо війна не закінчена. Треба продовжувати битись.Битись на фронті, в тилу, за кордоном.Не бути статистами, «втомленими». Не жити короткою дистанцією, а історичною перспективою.Це стосується всіх: Президента, депутатів, військових усіх рівнів, бізнесменів і кожного, кожного особисто.Ми знаємо, яким ми хочемо бачити цей день в історії, і робимо все від нас залежне, щоб 24.02.22 залишилось нашим днем в найдовшій історичній перспективі. Закликаємо і вас до цього.