...то було востаннє, коли вона бачила її живою...— дякую, дуже дякую, я планувала хоч якусь перерву після "з'їденої" сотні сторінок зробити, але не судилось після такого речення.Дивуюсь, як "Необхідні речі" так довго лежали на полиці — тут Кінг саме такий і з усім тим, за що я його люблю. В одному з інтерв'ю Еммі Антонюк Ілларіон Павлюк розповідав, що надихався цією книжкою (якраз тека в "Я бачу, вас цікавить пітьма" мене цікавила найбільше). Але якщо у Павлюка ці угоди щось-в-обмін-на-послугу були лише однією з ліній, то тут же це основа сюжету. І до чортиків інтригуюча — чим же все це обернеться і закінчиться.От уявіть собі крамничку, де є щось таке, що вам дуже потрібно, щось, що пов'язано з чимось важливим у житті. І отримати це ніби нескладно — якась невелика сума і прохання від продавця, наче незначне — "розіграти" когось (ну принаймні поки що, далі — поки не знаю). Уявили? Погодились би? От, читайте Кінга.*тільки за умови, що щось вже у нього читали (я завжди раджу "Сяйво", "Мізері", "Долорес Клейборн" і "Зелену милю") — бо ця буде не найкращим варіантом для знайомства. Але якою ж хорошою, коли за Кінгом скучиш.